ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2016 року Справа № 913/483/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКовтонюк Л.В., Чернова Є.В., за участю представників:позивача - не з'явився,відповідача-1 відповідача-2 прокуратури- не з'явився, - не з'явився, - Зарудяна Л.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора Луганської області та Рубіжанської міської радина постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.10.2015у справі№913/483/15 за позовомпрокурора м.Рубіжне Луганської області в інтересах держави в особі Рубіжанської міської радидо1.Управління освіти Рубіжанської міської ради, 2.фізичної особи-підприємця ОСОБА_5провизнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути майно
встановив:
Рішенням господарського суду Луганської області від 13.08.2015 (суддя Фонова О.С.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди №59 від 01.06.2011 з урахуванням додаткових угод №1 від 03.01.2014 та №2 від 01.05.2014 до нього, припинено зобов'язання за зазначеним договором на майбутнє та зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 повернути Управлінню освіти Рубіжанської міської ради приміщення площею 184кв.м. вартістю 79552 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Постановою Донецького апеляційного Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 (судді: Попков Д.О., Радіонова О.О., Татенко В.М.) рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.
Заступник прокурора Луганської області та Рубіжанська міська рада в поданих касаційних скаргах просять постанову скасувати, рішення залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.18,61,63 Закону України "Про освіту", п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 №63, та ст.43 ГПК України. Зокрема, скаржники вважають, що, з'ясувавши факт розміщення столярної майстерні в орендованому приміщенні державного загальноосвітнього навчального закладу (Рубіжанської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №7) згідно з п.1.2 договору оренди від 01.06.2011, тобто не за встановленим законом цільовим призначенням (для навчально-виховного процесу), апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що приміщення школи може бути об'єктом оренди з метою його використання у підприємницькій відповідача-2.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника прокуратури, дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню із залишенням без змін первісного рішення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги повністю, місцевий господарський суд послався на норми ст.ст.203,215 ЦК України, ч.3 ст.207 ГК України, ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту", п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 №63, та п.1.2 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 01.08.2001р. №563 та зареєстрованого в Мінюсті України 20.11.2001р. за №969/6160 застосувавши які встановив, що відповідне приміщення Рубіжанської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №7), що є об'єктом оренди за оспорюваним договором №59 від 01.06.2011, може передаватися в користування виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, а роботи по збірці меблів не відповідають вказаній діяльності.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд, в свою чергу, виходив з того, що:
01.06.2011р. між Управлінням освіти Рубіжанської міської ради (орендодавець) та фізичною - особою підприємцем ОСОБА_5 (орендар) підписано договір №59 про оренду нежилого приміщення (далі - договір), за умовами п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування комунальне майно - нежиле вбудоване приміщення, площею 184кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, в приміщенні майстерні, яке знаходиться на балансі Управління освіти Рубіжанської міської ради, вартість якого складає 79552грн.
Відповідно до п.2.2.34 Положення про Управління освіти Рубіжанської міської ради (а.с.а.с.11-13) до повноважень останньої віднесено здійснення передачі в оренду приміщень закладів освіти відповідно до чинного законодавства України. В свою чергу, вказана в спірному договорів адреса орендованих приміщень є юридичною адресою Рубіжанської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №7, яка підпорядкована відповідачу-1 (а.с.14) та засновником (власником) якої є позивач (п.п.1.2,1.3 Статуту - а.с.а.с.17-26).
Згідно з п.п.5.1,5.2 Статуту Рубіжанської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №7 матеріально-технічна база навчального закладу включає будівлі, споруди, землю, комунікації, транспортні засоби, службове житло, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі. Майно навчального закладу належить йому на правах оперативного управління відповідно до чинного законодавства, рішення про заснування закладу та укладених ним угод.
Відповідно до п.1.2 договору майно було передане в оренду для розміщення майстерні по збірці меблів.
01.05.2014р. сторони підписали додаткову угоду №2, якою було внесено зміни до п.1.1 договору оренди №59 від 01.06.2011, а саме орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле вбудоване приміщення площею 184кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, в приміщенні майстерні СШ №7 на першому поверсі, яке знаходиться на балансі Управління освіти Рубіжанської міської ради (а.с.32).
Цією додатковою угодою також був продовжений строк дії договору до 31.03.2017р. та внесено зміни до п.3.1 договору, відповідно до якого орендна плата за перший місяць оренди стала дорівнювати 1612,11грн.
Згідно з інвентарною карткою №46 обліку основних засобів в бюджетних установах (а.с.33), будівля за адресою: АДРЕСА_1 визначена як майстерня СШ №7, обліковується в управлінні, як основний засіб з інвентарним №10310002, введений в експлуатацію в 1968р.
Частина 1 ст.760 ЦК України визначає можливість встановлення законом видів майна, що не можуть бути предметом договору найму (оренди).
Наразі таке майно визначено положеннями ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими, зокрема, заборонено передачу в оренду об'єктів державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників).
В свою чергу, ч.2 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного майна" серед державного майна, яке не підлягає приватизації та має загальнодержавне значення, визначає об'єкти освіти, що фінансуються з державного бюджету.
Таким чином, системний аналіз положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Закону України "Про приватизацію державного майна" вказує на те, що не може бути об'єктом оренди майно за одночасної наявності таких ознак: перебування майна у державній власності; майно є об'єктом освіти, що фінансується з державного бюджету.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, об'єкт договору оренди знаходиться у комунальній власності, а встановлений місцевим господарським судом в силу ч.2 ст.18 Закону України "Про освіту" статус державного навчального закладу жодною мірою не впливає на режим власності в контексті приналежності такого майна, на чому наголошує відповідач-2.
Більше того, матеріали справи не містять жодних належних доказів фінансування відповідного об'єкту освіти з державного бюджету на дату укладання спірного договору.
Апеляційний суд з цього приводу зауважив, що згадуване у відзиві відповідача-1 фінансування загальноосвітньої школи у 2015р. за рахунок субвенцій з державного бюджету, по-перше, доказово не доведено відповідним кошторисом, по-друге, хронологічно не стосується моменту укладання спірного договору, по-третє, за змістом визначення термінів, наведених в п.п.23,48 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, субвенції (трансферти) з державного бюджету до місцевого на утримання загальноосвітніх шкіл є доходом відповідного місцевого бюджету, який і здійснює подальше безпосереднє фінансування відповідної установи. З Державного бюджету у такому випадку безпосереднє фінансування комунального закладу не здійснюється.
Відсутність двох зазначених обов'язкових умов для віднесення певного майна до об'єктів, що не можуть бути передані в оренду, унеможливлює правомірне застосування до спірного договору положень ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Апеляційний суд зазначив, що частина 5 ст.63 Закону України "Про освіту" встановлює не заборону на передачу в оренду об'єкта освіти, а заборону на його використання не за призначенням. Між тим, об'єктом оренди за змістом п.п.1.1,1.2 спірного договору є приміщення в будівлі майстерні, цільове використання якого в межах орендних правовідносин визначено як розміщення майстерні зі збирання меблів.
Враховуючи дані обставини, а також те, що ч.4 ст.61 Закону України "Про освіту" безпосередньо передбачає можливість фінансування за рахунок здачі приміщень в оренду державних навчальних закладів, до яких в силу ч.2 ст.18 цього Закону відносяться навчальні заклади комунальної власності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність вказаних судом першої інстанції підстав стверджувати про невідповідність спірного договору вимогам ч.1 ст.203 ЦК України.
Сервисы для юристов