Постанова ВГСУ від 15.03.2016 року у справі №910/16714/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Справа № 910/16714/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. . - головуючого (доповідача), Мамонтової О.М., Могил С.К.,за участю представників: позивачаШевченко О.М., представник, відповідачаБабур О.П., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.01.2016у справі№ 910/16714/15 Господарського суду міста Києваза позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доЖитлово-будівельного кооперативу "Виноградар-10"простягнення 96 772,29 грн,

У зв'язку з відпусткою судді Борденюк Є.М. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.03.2016 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/16714/15 визначено колегію суддів у складі: Кривда Д.С. - головуючий (доповідач), Мамонтова О.М., Могил С.К.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Виноградар-10" заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 76942,26 грн, інфляційних втрат в розмірі 9313,40 грн, 3% річних в розмірі 2441,68 грн, пені в розмірі 380,72 грн та штрафу у розмірі 7694,23 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2015 (суддя Картавцева Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 (судді: Калатай Н.Ф. - головуючий, Ропій Л.М., Рябуха В.І.), позов задоволено частково; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Виноградар-10" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 24550,28 грн основної заборгованості, 1534,79 грн інфляційних втрат, 407,50 грн 3% річних, 119,72 грн пені, 2455,03 грн штрафу та 581,35 грн судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить прийняті у справі рішення та постанову скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 11, 509, 525, 526, 629, 903 Цивільного кодексу України, статей 193, 275 Господарського кодексу України, статті 129 Конституції України, статей 42, 43, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 01.02.2002 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Виноградар-10" (абонент) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення №00006/4-07 (далі за текстом - Договір), за умовами п.1 якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 (далі - Правила).

Відповідно до п.3.3 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п.21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України.

Також сторони Договору погодили, що постачальник щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача (п.3.6).

Відповідно до п.3.5 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначав, що ним на виконання умов договору надано відповідачу послуги водопостачання та водовідведення: за кодом 7-1068 у період з 01.07.2012 по 30.06.2014 на суму 68131,50 грн, з яких сплачено 42086,14 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 26045,36 грн; за кодом 7-51068 у період з 01.08.2012 по 30.06.2014 на суму 93180,36 грн, з яких сплачено 42283,46 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 50896,90 грн, з яких: 28616,53 грн - за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (питна вода) та 22280,37 грн - за прийняття стоків гарячої води.

Згідно з статтями 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

За приписами статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Тобто, обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.

Чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду; тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач; при цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

При цьому, відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 № 190, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вартість спожитої води, яка іде на підігрів, має оплачувати балансоутримувач теплових пунктів.

Судами також встановлено, що матеріали справи не містять доказів про те, що на балансі відповідача або у його володінні перебувають теплові пункти (котельні).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, беручи до уваги, що згідно Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України №190 розрахунок за постачання води, яка йде на підігрів, здійснюється з балансоутримувачем теплових пунктів (котелень) та враховуючи, що на балансі відповідача не знаходяться бойлери чи теплові пункти, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 28616,53 грн заборгованості за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води.

З огляду на вищевикладені обставини, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних, 3% річних та штрафу, нарахованих на вказану суму, які є похідними та обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих послуг.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 26045,36 грн за кодом 7-1068 за послуги з постачання питної води та водовідведення за договором у період з 01.07.2012 по 30.06.2014 слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.