Постанова ВГСУ від 15.03.2016 року у справі №14/423

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Справа № 14/423 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г.розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства "Удача" в особі голови ліквідаційної комісії Ісаєва Володимира Дмитровичана постанову ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 року Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 року у справі Господарського суду № 14/423 Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"доПриватного підприємства "Удача"простягнення 34 060 грн.за скаргоюПриватного підприємства "Удача"надії Відділу державної виконавчої служби Тернівського міського управління юстиції у Дніпропетровській області за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2005 року стягнено з Приватного підприємства "Удача" (далі - відповідача) на користь Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" (далі - позивача), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", 34 060 грн. збитків та 459 грн. судових витрат; 31.01.2005 року на виконання зазначеного рішення видано наказ (том 1, а.с. 3 - 5, 60 - 61).

25.05.2015 року головою ліквідаційної комісії Приватного підприємства "Удача" Ісаєвим В.Д. подано до місцевого господарського суду "позовну заяву на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Тернівського міського управління юстиції", в якій скаржник просив зобов'язати орган державної виконавчої служби виконати вимоги статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" і направити на адресу ліквідаційної комісії Приватного підприємства "Удача" (51500, Дніпропетровська область, місто Тернівка, бульвар Героїв Космосу, буд. 3, кв. 52) виконавчі документи по виконавчих провадженнях №9733391 про стягнення виконавчого збору в розмірі 3 451, 90 грн. та №9733391 про стягнення боргу в розмірі 34 519 грн., відкритих щодо відповідача-боржника на виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2005 року (вх. №32502/15) (том 1, а.с. 6 - 26).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 року (суддя Панна С.П.) скаргу Приватного підприємства "Удача" від 25.05.2015 року відхилено, повернено скаржнику з Державного бюджету України судовий збір на суму 1 218 грн., сплачений згідно з квитанцією №N120556447 від 18.05.2015 року (том 1, а.с. 71 - 73).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, голова ліквідаційної комісії Приватного підприємства "Удача" Ісаєв В.Д. (далі - скаржник) звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив визнати пропущеним з поважних причин та поновити строк для подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 30.06.2015 року, скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Тернівського міського управління юстиції виконати вимоги статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" і направити на адресу ліквідаційної комісії Приватного підприємства "Удача" виконавчі документи по виконавчих провадженнях №9733391 про стягнення виконавчого збору в розмірі 3 451, 90 грн. та №9733391 про стягнення боргу в розмірі 34 519 грн., відкритих щодо відповідача-боржника на виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2005 року, мотивуючи неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 року клопотання голови ліквідаційної комісії Приватного підприємства "Удача" про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 30.06.2015 року у даній справі відхилено, апеляційну скаргу підприємства-відповідача в особі голови його ліквідаційної комісії на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 року повернено скаржнику з підстав її подання з пропуском процесуального строку, встановленого на апеляційне оскарження, без наведення поважних причин для відновлення цього строку, повернено скаржнику з Державного бюджету України 609 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги згідно з квитанцією №0.0.407933294.1 від 11.07.2015 року (том 1, а.с. 84 - 85).

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2015 року ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 року скасовано, справу №14/423 передано до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Удача" в особі голови ліквідаційної комісії Ісаєва В.Д. від 11.07.2015 року на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 року (том 1, а.с. 115 - 119).

За результатами апеляційного перегляду справи постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2015 року апеляційну скаргу скаржника залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 року у даній справі залишено без змін (том 1, а.с. 140 - 141).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 23.12.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 30.06.2015 року, прийняти нове рішення про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Тернівського міського управління юстиції виконати вимоги статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" і направити на адресу ліквідаційної комісії Приватного підприємства "Удача" виконавчі документи по виконавчих провадженнях №9733391 про стягнення виконавчого збору в розмірі 3 451, 90 грн. та №9733391 про стягнення боргу в розмірі 34 519 грн., відкритих щодо відповідача-боржника на виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2005 року, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 105, 110 - 112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 59 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 49, 67 Закону України "Про виконавче провадження", статей 17, 33, 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Скаржник доводить, що рішення суду про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, що перебуває в стані ліквідації за рішенням її учасників, підлягає виконанню саме ліквідаційною комісією (ліквідатором) в ході ліквідаційної процедури юридичної особи-боржника, а не державним виконавцем в порядку, встановленому законодавством України про виконавче провадження. За твердженням скаржника, прийняття учасниками юридичної особи рішення про її ліквідацію є підставою для закінчення виконавчих проваджень, відкритих щодо зазначеної юридичної особи як боржника, із направленням на адресу її ліквідаційної комісії (ліквідатора) виконавчих документів для подальшого виконання в порядку статей 111, 112 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 23.12.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 30.06.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Виходячи з положень статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, наказів господарських судів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

При цьому, виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується за рішенням її учасників, в тому числі кредиторам, вимоги яких підтверджені рішенням суду, здійснюється ліквідаційною комісією (ліквідатором) в порядку, встановленому статтями 111, 112 ЦК України.

Згідно з частинами 2, 3 статті 67 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ліквідації боржника-юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 3 частини 1 та частиною 3 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, виконання судових рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи-боржника, що перебуває в стані ліквідації за рішенням її учасників, здійснюється саме ліквідаційною комісією (ліквідатором) в ході ліквідаційної процедури, а не державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", а виконавче провадження підлягає закінченню відповідно до спеціального регулювання частини 3 статті 67 та частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України відповідно до Постанови від 01.12.2015 року у справі №818/8714/13-а, прийнятої на спільному засіданні Судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах.

Відповідно до статей 12, 15, 16, 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відтак, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Загальний перелік способів захисту цивільних прав, зокрема, прав суб'єктів господарювання, визначений частиною 2 статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 ГК України, однак, не є вичерпним і суд може захистити цивільне право іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 82 Закону України "Про виконавче провадження", боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Положеннями статті 1212 ГПК України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Отже, належним способом захисту прав боржника у разі відмови державного виконавця закінчити виконавче провадження з підстав, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", є звернення до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби із обов'язковим зазначенням у ній відомостей, визначених пунктами 2 - 6 частини 7 статті 82 цього Закону.

Разом з тим, позовні вимоги про визнання незаконними дій органу державної виконавчої служби, як адміністративного органу, наділеного владними повноваженнями, розглядаються в адміністративних судах.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2005 року у справі №14/423 стягнено з Приватного підприємства "Удача" на користь Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", 34 060 грн. збитків та 459 грн. судових витрат; 31.01.2005 року на виконання зазначеного рішення видано наказ (том 1, а.с. 3 - 5, 60 - 61).