ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2017 року Справа № 913/788/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіВовка І.В.,суддіСтратієнко Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"нарішення Господарського суду Луганської області від 22.08.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2016 рокуу справі№ 913/788/16 Господарського суду Луганської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"до1. Дочірнього підприємства "Олан", 2. Дочірнього підприємства "Украгротрейд"простягнення 424996, 08 грн
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (надалі - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Дочірнього підприємства "Олан" (надалі - ДП "Олан", відповідач-1) та Дочірнього підприємства "Украгротрейд" (надалі - ДП "Украгротрейд", відповідач-2) з позовом про солідарне стягнення 424996,08 грн за договором фінансового лізингу № LC6726-06/12 від 11.06.2012 року, з яких: 239050,29 грн - заборгованість за поточними лізинговими платежами, 134034,08 грн - заборгованість зі сплати вартості предмета лізингу, 1340,34 грн - комісія за дострокове припинення договору фінансового лізингу, 18514,19 грн - витрати лізингодавця, які не були сплачені лізингоодержувачем, 23667,50 грн - інфляційні втрати, 8389,68 грн - 3% річних.
Позов обґрунтований тим, що відповідач-1 не виконав в повному обсязі свої зобов'язання лізингоодержувача щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого виникла заборгованість, яку останній має сплатити з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за період прострочення з 01.05.2015 року по 30.06.2016 року. Оскільки прострочення відповідача-1 перевищило 30 календарних днів позивач (лізингодавець) в односторонньому порядку достроково розірвав договір лізингу та вимагає від лізингоодержувача сплатити комісію за дострокове припинення договору, що встановлено його умовами, а також 23667,50 грн, які позивач, замість відповідача-1, сплатив за страхування предмету лізингу.
Також позивач зазначає, що відповіач-2 згідно з договором поруки №6725-06/12 від 11.06.2012 року є майновим поручителем за виконання відповідачем-1 зобов'язання за спірним договором фінансового лізингу, а тому відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язаний солідарно з боржником відповідати за порушення останнім зобов'язання щодо сплати лізингових та інших передбачених платежів.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 22.08.2016 року у справі №913/788/16 (суддя Секірський А.В.) позов задоволений частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість в сумі 239050,29 грн, 3 % річних в сумі 8379,91 грн, інфляційні втрати в сумі 23142,07 грн, витрати по страхуванню предмета лізингу в сумі 15428,49 грн. В решті позов залишений без задоволення.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року (колегія суддів: головуючий Попков Д.О., судді: Скакун О.А., Зубченко В.І.) скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо стягнення витрат по страхуванню предмета лізингу в сумі 15428,49 грн. В решті рішення залишено без змін.
Позивач в касаційній скарзі, посилаючись на те, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 22.08.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року в частині відмови у позові, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 11.06.2012 року між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", як лізингодавцем, та ДП "Олан", як лізингоодержувачем, був укладений договір фінансового лізингу № LС6726-06/12 (надалі - договір), за умовами якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату, передбачений у специфікації до договору, вантажний сідловий тягач-Е марки Volvo модель FH400, номер шасі (кузова, рами) YV2ASG0A69В533865, двигун №D13174045, кількість одиниць - 1, марка - Volvo, модель - FH400, рік випуску - 2008, ціна з ПДВ - 525497,41 грн, а лізингоодержувач - прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Невід'ємною частиною договору є додаток 4 до нього, в якому закріплено Загальні умови фінансового лізингу (надалі - загальні умови).
Умовами договору сторони встановили, що лізингоодержувач (відповідач 1) зобов'язаний сплачувати лізингодавцю (позивачу) протягом строку лізингу: відсотки за фінансування придбання предмету лізингу та поточні лізингові платежі, які складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця (п.п. 4.1., 4.2., 4.3.), всі додаткові послуги, які встановлені у загальних умовах, а також ті, які цим договором не визначені, однак необхідність в яких може виникнути у лізингоодержувача (п. 4.8.).
Строки та порядок сплати лізингових платежів сторони визначили у п.п. 5.3., 5.4. загальних умов, встановивши, що поточні лізингові платежі сплачуються щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі у новій редакції електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку, а у разі неотримання рахунку до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця, отримати свій рахунок самостійно та оплатити його до 10 числа поточного місяця.
У випадку несплати лізингоодержувачем лізингових платежів (частково або в повному обсязі), а прострочення становитиме більше 30 днів, відповідно до пп. 6.1.2. договору, лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та/або вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку. У разі настання таких умов, лізингоодержувач (відповідач-1) зобов'язався (згідно з пп. 10.2.1, 10.3.2 загальних умов) сплатити лізингодавцю: комісію за дострокове припинення договору фінансового лізингу в розмірі 1% від суми заборгованості лізингоодержувача із сплати вартості предмета лізингу; нараховані за договором штрафні санкції (штраф, пеня); суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не були сплачені лізингоодержувачем; заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях; заборгованість лізингоодержувача зі сплати вартості предмету лізингу, визначена за правилами п. 5.9. загальних умов для лізингового періоду, який слідує за періодом в якому має місце дострокове припинення договору.
Крім того, п.п. 7.3., 7.4. загальних умов встановлений обов'язок лізингоодержувача на строк лізингу здійснити за власний рахунок страхування предмету лізингу, а також вчасно продовжувати його страхування та страхування цивільної відповідальності до повного виконання зобов'язань за договором, а в разі невиконання цих умов лізингодавець має право самостійно застрахувати предмет лізингу, а лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати такі витрати і, крім того, ПДВ у розмірах, визначених чинним законодавством.
Предмет лізингу був придбаний ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) за договором купівлі-продажу № Р6724-6728 від 11.06.2012 року і переданий лізингоодержувачу (відповідачу-1) за актом приймання-передачі від 27.06.2012 року. Проте, відповідач-1 умови договору щодо своєчасності сплати лізингових платежів належним чином не виконав, за період з січня 2015 року по квітень 2015 року у нього виникла заборгованість з лізингових платежів у розмірі 239050,29 грн.
У зв'язку з тим, що строк заборгованості відповідача-1 склав більш ніж 30 днів, лізингодавець (позивач) прийнято рішення про односторонню відмову від договору та негайне повернення предмету лізингу. В зв'язку з неможливістю направити відповідне повідомлення за юридичною адресою ДП "Олан" у м. Алчевську Луганської області (тимчасово окупована територія), позивач опублікував таке оголошення у газеті "Урядовий Кур'єр" від 22.04.2015 року. Рішенням Господарського суду Луганської області від 31.08.2015 року у справі №913/262/15 з урахуванням умов договору лізингу, загальних умов та на підставі викладених обставин встановлено, що договір лізингу є розірваним з 30.04.2014 року та зобов'язано відповідача-1 повернути позивачу предмет лізингу.
На час розгляду справи у суді першої інстанції предмет лізингу позивачу не повернуто.
09.11.2015 року позивач за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 302001/4095/0001584 самостійно здійснив страхування предмету лізингу. Згідно з рахунком-фактурою від 09.11.2015 року та платіжним дорученням №47777 від 12.11.2015 року позивач сплатив 15428,49 грн (без ПДВ) страхового платежу, однак за рахунком-фактурою від 26.11.2015 року вимагає стягнути з відповідача-1 18514,19 грн (сума рахунку страхової компанії та ПДВ).
За договором поруки №6725-06/12 (надалі - договір поруки) від 11.06.2012 року ДП "Украгротрейд" є майновим поручителем перед ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" за виконання ДП "Олан" зобов'язань за договором фінансового лізингу та несе солідарну відповідальність перед лізингодавцем у тому ж обсязі, що і лізингоодержувач, включаючи сплату основного боргу за договором лізингу, нарахованих лізингових платежів та неустойки.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції:
- вказавши про доведеність та неспростованість факту порушення відповідачем-1 своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної сплати платежів, які є винагородою лізингодавцю за період з січня 2015 року по квітень 2015 року (до припинення договору лізингу), задовольнив позов в частині стягнення зазначених коштів в розмірі 239050,29 грн (відсотки та комісії);
- керуючись правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду України від 01.10.2013 року №11/5005/2290/2012 та від 29.10.2013 року № 7/5005/2240/2012 і посилаючись на ст.ст. 6, 653, 692, 697, 806 ЦК України, ст.ст. 2, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", відмовив у задоволенні вимоги про стягнення 134034,08 грн заборгованості зі сплати відшкодування вартості предмету лізингу, вказавши, що наслідком розірвання договору є відсутність у ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" обов'язку передати предмет лізингу у майбутньому у власність ДП "Олан", однак він втрачає і право вимагати його оплати, тобто відсутні правові підстави для задоволення вимоги про стягнення такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна;
- посилаючись на те, що сума комісії за дострокове розірвання договору у розмірі 1340,34 грн нараховується із заборгованості щодо сплати вартості предмету лізингу, яка в цьому випадку відсутня, відмовив у задоволенні вказаної вимоги;
- частково задовольняючи позовну вимогу про стягнення з відповідача-1 суми витрат зі страхування предмету лізингу, виходив з того, що за договором страхування лізингодавець сплатив 15428,49 грн страхового платежу, які і підлягають відшкодуванню лізингоодержувачем, а у стягненні 3085,70 грн ПДВ на суму страхового внеску слід відмовити, оскільки позивач не надав доказів понесення ним таких витрат;
Сервисы для юристов