Постанова ВГСУ від 14.12.2016 року у справі №910/8264/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Справа № 910/8264/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Верстат-12"на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016у справі№ 910/8264/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доЖитлово-будівельного кооперативу "Верстат-12"простягнення 153250,73 грн.за участю представників:

позивача: Іваненко І.П.

відповідача: Кобилецький В.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 у справі № 910/8264/16 (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 (головуючий суддя Коршун Н.М., судді: Дикунська С.Я., Алданова С.О.), частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго"; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Верстат-12" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 72898,66 грн. основного боргу, 60809,27 грн. - інфляційних втрат, 5875,44 грн. - 3% річних, 2298,76 грн. - судового збору; припинено провадження у справі в частині стягнення 13667,36 грн. основного боргу.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Житлово-будівельний кооператив "Верстат-12" звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі № 910/8264/16, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволені позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що заборгованість по теплопостачанню виникла внаслідок різниці в тарифах, які застосовував позивач та мешканці будинку, сплачуючи за гарячу воду, а законодавством не передбачено сплату кінцевими споживачами послуг з гарячого водопостачання, виходячи з вартості гігакалорії; відповідач не є споживачем гарячої води, а тому у нього відсутній обов'язок по її оплаті; укладений між сторонами договір не приведений у відповідність до вимог законодавства, а тому втратив чинність.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 24.11.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (Публічне акціонерне товариство "Київенерго", енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом "Верстат-12" (абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1030071, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді у будинку № 3-Б по просп. Свободи у м. Києві, на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору при виконанні умов договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 договору встановлено, що енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

У пункті 2.3.1 договору передбачено, що абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з пунктом 2.3.2 договору абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Нарахування за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення та відповідно до пункту 5.1 договору, розрахунковим способом, згідно з договірними навантаженнями.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.4 договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001. Договір вважається пролонгованим на кожний наступній рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Додатком № 1 до договору передбачено, що енергопостачальна організація відпускає абоненту теплову енергію в гарячій воді в Гкал/рік.

Додатком № 3 до договору встановлено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими Розпорядженням № 1956 від 03.11.2000.

У пунктах 2, 3 додатку № 4 до договору передбачено, що абонент щомісячно з 12 по 15 число отримує у районному відділі теплозбуту № 3 за адресою вул. Щекавицька, 37/48 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними в п. 2 додатку № 4 документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з жовтня 2013 року по січень 2015 року на загальну суму 498687,66 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії.

Відповідач в порушення умов договору за використану теплову енергію розрахувався частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 86566,02 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті теплової енергії стало підставою звернення позивача до суду із позовом у цій справі про стягнення з відповідача 153250,73 грн., з яких 86566,02 грн. - основного боргу, 60809,27 грн. - інфляційні втрати та 5875,44 грн. - 3% річних.

Судами попередніх інстанцій з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, частково задоволено позовні вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.