ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2014 року Справа № 923/220/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Екор-Таврія"на постановувід 05.06.2014 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі№923/220/14 господарського суду Херсонської областіза позовомПриватного підприємства "Екор-Таврія"доФермерського господарства "СОБ"простягнення 54 846,12 грн.за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.04.2014 (суддя В. Литвинова) позов задоволено частково, стягнуто з Фермерського господарства "СОБ" на користь Приватного підприємства "Екор-Таврія" 47800,00 грн.-основного боргу, 1953,55 грн. -пені, 1195,00 грн. - штрафу та 749,02 грн. - 3% річних та 1840,27 грн. витрат по сплаті судового збору. А також достягнуто з позивача до державного бюджету України судовий збір в розмірі 13,27грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 (судді М. Мирошниченко, В. Головей, В. Шевченко) рішення господарського суду Херсонської області від 10.04.2014 в частині стягнення 1953,55 грн. - пені, 1195,00 грн. - штрафу, 749,02 грн. - трьох процентів річних скасовано, в задоволенні цих вимог відмовлено, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"Позов Приватного підприємства "Екор-Таврія" - задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "СОБ" на користь Приватного підприємства "Екор-Таврія":
47800 (сорок сім тисяч вісімсот) грн. 00 коп. - основного боргу за договором купівлі-продажу №1/02 від 13.02.2013 року.
1592 (одна тисяча п'ятсот дев'яноста дві) грн. 23 коп. - часткове відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору при подачі позову.
В решті частині позову (стягненні 3907,10 грн. - пені, 2390,00 грн. - штрафу та 749,02 грн. - три процентів річних ) відмовити."
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Приватне підприємство "Екор-Таврія" - позивач у справі, - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 та залишити рішення господарського суду Херсонської області від 10.04.2014 без змін. Вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано ст. 233 ГК України.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
13.02.2013 р. між позивачем - Приватним підприємством "Екор-Таврія" (продавець) та відповідачем - Фермерським господарством "СОБ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №1/02 (далі -договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар - гумат калію (рідкий торф'яний) марки Д, згідно специфікацій, а покупець - прийняти та оплатити його.
Умовами договору сторони передбачили відповідальність покупця (відповідача) за необґрунтовану відмову здійснення розрахунків за отриманий товар та односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань за договором у вигляді пені і штрафу.
Пунктом 6.3. Договору сторони визначили, що жодна сторона не несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань, якщо це виконання чи неналежне виконання зумовлено дією непереборної сили (форс-мажорні обставини).
При цьому сторони встановили, що сторона, для якої склались форс-мажорні обставини, зобов'язана не пізніше десяти календарних днів з дати їх настання повідомити у письмовій формі іншу сторону.
У п.7.1 сторони узгодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р., а по невиконаних зобов'язаннях - до моменту їх належного виконання в повному обсягу.
В договорі сторони обумовили, що найменування, кількість, вартість товару, строки його поставки та строки оплати за товар визначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно Специфікації №1 від 13.02.2013 р. продавець (позивач) зобов'язувався поставити відповідачу товар у кількості 600 л., загальною вартістю 39000,00 грн., у триденний строк з дня надходження коштів на оплату товару за рахунок продавця, а покупець оплатити його наступним чином: до 15.02.2013р. -15000,00 грн. до 15 липня 2013 р. - 24000,00 грн. (а.с.10).
Згідно Специфікації №2 від 30.05.2013 р. продавець (позивач) зобов'язувався поставити покупцю (відповідачу) у строк до 31.05.2013 р. товар у кількості 150 л., загальною вартістю 10200,00 грн., а покупець оплатити його до 15.07.2013р. (а.с.15).
Згідно Специфікації №3 від 04.06.2013р. продавець (позивач) зобов'язувався поставити покупцю (відповідачу) у строк до 05.06.2013 р. товар у кількості 100 л., загальною вартістю 6800,00 грн., а покупець оплатити його до 15.07.2013р. (а.с.20).
Згідно Специфікації №4 від 08.07.2013р. продавець (позивач) зобов'язувався поставити покупцю (відповідачу) у строк до 09.07.2013 р. товар у кількості 100 л., загальною вартістю 6800,00 грн., а покупець оплатити його до 15.07.2013р. (а.с.25).
Сервисы для юристов