Постанова ВГСУ від 14.10.2014 року у справі №32/319

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 32/319

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Мележик Н.І.,Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши касаційну скаргу Національного комплексу "Експоцентр України" на ухвалу та постанову господарського суду міста Києва від 18 липня 2014 року Київського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2014 рокуу справі№ 32/319господарського судуміста Києваза скаргою Національного комплексу "Експоцентр України" на дії Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві за позовомНаціональної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доНаціонального комплексу "Експоцентр України" про стягнення 2 000 000 грн. за участю представників: від відповідача: від ВДВС:Північук Л.І., Микитчик І.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2008 у справі №32/319 затверджено мирову угоду та припинено провадження у справі.

Державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві 05.10.2010 на підставі вказаної ухвали відкрито виконавче провадження №17802323 про стягнення з НК "Експоцентр України" на користь НАК "Нафтогаз України" 2020118 грн. боргу.

05.10.2013 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, належне скаржнику, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить НК "Експоцентр України", у межах суми 2020118 грн.

14.11.2013 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, які містяться на рахунках НК "Експоцентр України" у банках та органах Державної казначейської служби України, у межах суми 2515383,02 грн.

10.06.2014 НК "Експоцентр України" звернувся до господарського суду в порядку статті 1212 ГПК України зі скаргою на дії відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, в якій просить визнати протиправними дії вищезазначеного відділу в ході примусового виконання ухвали господарського суду міста Києва від 12.11.2008 у справі №32/319 по винесенню постанов про арешт майна, коштів боржника та оголошення заборони на їх відчуження від 05.04.2013 ВП №17802323 та від 14.11.2013 ВП №17802323, скасувати постанови, зняти арешт та зобов'язати орган Державної виконавчої служби виконати дії по зняттю накладених арештів та заборони здійснювати відчуження майна.

У скарзі Національним комплексом "Експоцентр України" заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження дій органу Державної виконавчої служби.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2014 у справі № 32/319 (суддя Підченко Ю.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 (судді: Мальченко А.О. - головуючий, Жук Г.А., Пашкіна С.А.), відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання скарги на дії державного виконавця, а скаргу залишено без розгляду.

Не погоджуючись із судовими рішеннями НК "Експоцентр України" звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, відновити строк для оскарження заборони здійснювати відчуження будь-якого майна НК "Експоцентр України" та арешту на все рухоме та нерухоме майно у межах суми 2020118 грн. під час виконання ухвали господарського суду міста Києва від 12.11.2008 у справі №32/319, в тому числі відновити строк для оскарження арешту на кошти у межах суми 2020118 грн. на рахунках НК "Експоцентр України" та в органах Державної казначейської служби України; передати справу №32/319 зі скаргою НК "Експоцентр України" №02-11/317 від 05.06.2014 і доданими до неї документами на розгляд господарському суду міста Києва.

Скаржник, зокрема, зазначає, що накладені ВДВС заборона на відчуження майна та арешт на майно є незаконними та такими, що порушують норми матеріального та процесуального права. Оскарження заборони відчуження майна та арешту на майно у зв'язку з порушенням норм матеріального права не може обмежуватися строками оскарження, а пропуск таких строків не може призводити до відмови у розгляді та усунення порушення судом.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2014 у справі №32/319 касаційну скаргу прийнято до провадження.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача та ВДВС, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За ст.1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Встановлений у частині першій статті 1212 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 1212 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала.

За ст.53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення учасника судового процесу і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Апеляційним господарським судом встановлено, що про винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника від 14.11.2013 скаржнику стало відомо 02.12.2013.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції представник скаржника пояснив суду, що подавалась начальнику ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві скарга на дії (бездіяльність) державного виконавця від 29.04.2013, яка залишилася не розглянутою.

Зі скаргою на дії державного виконавця по винесенню постанов ВДВС від 05.04.2013 та 14.11.2013 відповідач до місцевого господарського суду звернувся лише 10.06.2014, тобто із значним порушенням десятиденного строку на таке оскарження.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає мотивованим висновок місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, про залишення скарги без розгляду.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Причини поважності пропуску строку для оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 43 ГПК України.