Постанова ВГСУ від 14.06.2016 року у справі №910/30627/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Справа № 910/30627/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоТатькова В.І. (доповідача),суддів :Самусенко С.С., Плюшка І.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 р.у справі№ 910/30627/15 господарського суду міста Києваза позовом Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (надалі - ЛКП "Залізничнетеплоенерго")доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України")прозобов'язання вчинити дії за участю представників: від позивача- Старенький Остап Степановичвід відповідача- Сидоренко Антон Сергійович

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ЛКП "Залізничнетеплоенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про зобов'язання вчинити дії, зокрема, просило суд зобов'язати відповідача списати позивачу 126 421,47 грн. пені, 23 493,36 грн. - 3 % річних, 164 853 грн. інфляційних втрат, що підлягають стягненню на підставі рішення господарського суду Львівської області від 31.08.2015 р. у справі № 914/4518/15.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2016 р. (суддя Ковтун С.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 р. (головуючий суддя Пашкіна С.А., судді: Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2016 р. скасовано, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "НАК "Нафтогаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.05.2016 р. (головуючий суддя Татьков В.І. (доповідач), Губенко Н.М., Плюшко І.А.) касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз" прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 14.06.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 09.06.2016 р. № 08.03-04/1965 у даній справі призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у даній справі у зв'язку із запланованим службовим відрядженням судді Губенко Н.М.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.06.2016 р. для розгляду касаційної скарги у справі № 910/30627/15 визначено склад колегії суддів: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Самусенко С.С., Плюшко І.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.06.2016 р. касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз" колегією суддів у складі: Татьков В.І. - головуючий (доповідач), Самусенко С.С., Плюшко І.А., прийнято до свого провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з положеннями ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 31.08.2015 р. господарським судом Львівської області за результатами розгляду позову ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ЛКП "Залізничнетеплоенерго" прийнято рішення у справі № 914/4518/14 про стягнення з ЛКП "Залізничнетеплоенерго" 126 421,47 грн. пені, 23 493,36 грн. 3 % річних, 164 853 грн. інфляційних втрат, 2 301,29 грн. судового збору, у зв'язку з несвоєчасною оплатою придбаного в період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. природного газу.

Дане рішення набрало законної сили та 21.09.2015 р. на його виконання господарським судом Львівської області видано відповідний наказ.

16 листопада 2015 року державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Львівської області № 914/4518/14 від 21.09.2015 р.

Так, звертаючись до господарського суду міста Києва з відповідними позовними вимогами ЛКП "Залізничнетеплоенерго" посилалося на положення частини 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", порушення яких, на думку позивача, з боку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" і стало підставою для такого звернення.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлена позовна вимога є вимогою боржника до стягувача щодо встановлення відсутності обов'язку сплати коштів за наявним виконавчим документом. Водночас, виникнення на стадії виконання рішення суду обставин, які свідчать про відсутність обов'язку у боржника, є підставою для застування окремої процедури в рамках справи, у якій видавався виконавчий документ, а не підставою для подачі позову щодо встановлення факту відсутності обов'язку.