Постанова ВГСУ від 14.05.2014 року у справі №10/б-711

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 10/Б-711 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Куровського С.В.,розглянувши касаційну скаргу державного підприємства " Ягільницький кінний завод" в особі ліквідатора Окряка А.В., АДРЕСА_1на ухвалувід 16.07.2013 господарського суду Тернопільської області та постановувід 30.09.2013 Львівського апеляційного господарського суду у справі№ 10/Б-711 господарського суду Тернопільської областіпро банкрутстводержавного підприємства " Ягільницький кінний завод"кредиторУправління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської областіу судовому засіданні взяв участь

ліквідаторОкряк А.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.01.2006 порушено провадження у справі № 10/Б-711 про банкрутство державного підприємства " Ягільницький кінний завод" (далі - боржник).

Постановою господарського суду Тернопільської області від 18.08.2011 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 12.11.2012, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2013, заяву Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області (далі - УПФУ в Чортківському районі, кредитор) про визнання поточних кредиторських вимог в сумі 345 310, 86 грн. задоволено частково, визнано грошові вимоги кредитора до боржника в сумі 31 102, 51 заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та 295 454, 22 грн. фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та включено їх до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, в решті заявлених вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2013 зазначені судові рішення скасовані в частині розгляду поточних грошових вимог кредитора про відшкодування фактичних витрат на доставку та виплату пільгових пенсій в розмірі 5 428, 44 грн. з направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті рішення судів попередніх інстанцій залишені без змін.

При новому розгляді справи ухвалою господарського суду Тернопільської області від 16.07.2013 (суддя Андрусик Н.О.) задоволено заяву УПФУ в Чортківському районі у відповідній частині. Визнано поточні грошові вимоги кредитора до боржника в сумі 5 428,44 грн. фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 18.08.2011 по вересень 2011 з включенням їх до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу. Ухвала мотивована тим, що відповідно до положень спеціального Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нарахування поточних грошових вимог боржнику у процедурі банкрутства здійснюється протягом усієї ліквідаційної процедури та припиняється тільки після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення юридичної особи - боржника.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 (судді: Мирутенко О.Л. - головуючий, Данко Л.С., Кравчук Н.М.) вказану ухвалу залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, боржник в особі ліквідатора звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити кредитору у визнанні поточних грошових вимог у сумі 5 428,44 грн.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство), ст.ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). На думку боржника, після визнання банкрутом у нього не виникає жодних поточних зобов'язань, у т.ч. зі сплати платежів до Пенсійного фонду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2013 ухвала господарського суду Тернопільської області від 16.07.2013 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 залишені без змін з тих же підстав.

Постановою Верховного Суду України від 08.04.2014 постанову Вищого господарського суду України від 10.12.2013 скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права та врахувавши рішення Верховного Суду України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Скасовуючи постанову Вищого господарського суду України, Верховний Суд України в постанові від 08.04.2014 вказав, що норми спеціального закону - Закону про банкрутство при застосуванні у справах про банкрутство є пріоритетними відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Так, системний аналіз статті 1, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство свідчить, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

У зв'язку з чим за висновками Верховного Суду України після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у боржника не виникає будь-яких нових поточних зобов'язань, що можуть бути заявлені в порядку статті 23 Закону про банкрутство.

У той же час заявлені у якості поточних спірні грошові вимоги УПФУ в Чортківському районі до боржника в сумі 5 428, 44 грн. становлять заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 18.08.2011 по вересень 2011, тобто нараховані після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, заявлені в межах ліквідаційної процедури грошові вимоги кредитора не мають характеру поточних у розумінні статті 1 Закону про банкрутство.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про визнання спірних грошових вимог кредитора поточними та включення їх до реєстру вимог кредиторів з посиланням на положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є безпідставними та суперечать спеціальним нормам Закону про банкрутство, які мають пріоритет перед іншими законодавчими актами в регулюванні правовідносин банкрутства.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як незаконні та необґрунтовані. У зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про застосування повноважень, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України, та прийняття нового рішення про відмову кредитору у визнанні спірних грошових вимог.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 1, 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11128 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства " Ягільницький кінний завод" в особі ліквідатора Окряка А.В. задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 16.07.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 у справі № 10/Б-711 скасувати.