Постанова ВГСУ від 14.04.2016 року у справі №902/998/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Справа № 902/998/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Васищака І.М., Студенця В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українина постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.02.16у справі№902/998/14господарського судуВінницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго"доВінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українипровизнання недійсним рішенняза участю представників від:позивачаОбертюх Т.С. (дов. від 04.01.16)відповідачаДрапак Ю.П. (дов. від 11.04.16)

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Вінницяобленерго" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, з врахуванням уточнення, про визнання недійсним та скасування пунктів 2, 3, 4 рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.05.14 №15-рш у справі №05-26.20.2/14-14.

Вінницьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося із зустрічною позовною заявою про стягнення з ПАТ "Вінницяобленерго" штрафу у розмірі 60000,00 грн. на підставі вищевказного оскаржуваного рішення від 12.05.14 №15-рш.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.10.15 (суддя Грабик В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.16 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Саврій В.А., суддів: Мамченко Ю.А., Олексюк Г.Є.), задоволено первісний позов та відмовлено у задоволенні зустрічного позову. Судові акти обґрунтовані відсутністю у діях позивача порушень конкурентного законодавства.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, відмовити у задоволенні первісного позову, задовольнити зустрічні позовні вимоги. Скарга обґрунтована тим, що судами неправильно застосовано п.п. 6.37, 6.38 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.96 №28, тобто, позивач не надав доказів проведення технічної перевірки перед складанням акту про порушення ПКЕЕ №0051 від 10.07.13 на об'єкті ФОП ОСОБА_6. Також зазначає, що акт складено без відома за відсутності споживача та підписано неповноважною особою; акт складено з порушенням п.6.41 ПКЕЕ; втручання споживача в роботу електролічильника експертизою не доведено, не встановлено, ким і коли був вмонтований в лічильник пристрій.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 12.05.14 адміністративною колегією Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатами розгляду матеріалів справи №05-26.20.2/14-14 прийнято рішення №15-рш "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", яким:

1. Визнано, що ПАТ "Вінницяобленерго" протягом 2013 року, січня - квітня 2014 року займало монопольне становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом у територіальних межах Вінницької області з часткою 100%.

2. Визнано, що дії ПАТ "Вінницяобленерго" щодо здійснення нарахувань заявнику по акту від 10.07.13 №0051 без фактичного доведення втручання заявника у роботу засобу обліку електричної енергії, складання акту з порушенням вимог ПКЕЕ, проведення експертизи без присутності заявника, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - зловживання монопольним становищем на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживача, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

3. За порушення, вказане в пункті 2 цього рішення, накладено на ПАТ "Вінницяобленерго" штраф у розмірі 60000 (шістдесят тисяч) гривень.

4. Зобов'язано ПАТ "Вінницяобленерго" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у п.2 цього рішення шляхом скасування протоколу засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ Калинівських ЕМ від 05.12.13 №59 та акта від 10.07.13 №0051, про що повідомити територіальне відділення у десятиденний строк з дня одержання цього рішення.

Суди попередніх інстанцій визнали недійсним та скасували зазначене рішення в оскаржуваній частині (пункти 2,3,4) з посиланням на те, що дії позивача були правомірними.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати висновки судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

У пункті 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зазначено, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач виходив з того, що позивач діяв неправомірно при перевірці ним у 2013 році підприємця ОСОБА_6 та при донарахуванні йому вартості не облікованої електроенергії у зв'язку із встановленням споживачем у лічильник занижуючого пристрою. В той же час, судовими актами у справі №902/598/14 (постанова Вищого господарського суду від 22.10.15) встановлено, що дії позивача з вищевказаного приводу були правомірними та законними, сума донарахована правильно.

Частиною 3 ст. 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи. В даному випадку, позивач і відповідач брали участь у розгляді справи №902/598/14, тому встановлені у ній обставини є преюдиційними для даного спору.

Враховуючи, що дії відповідача, які відповідачем визнані неправомірними та за які позивач оштрафований, насправді є правомірними, то судами правомірно скасоване відповідне рішення відповідача та відмовлено у стягненні санкцій відповідача (за зустрічним позовом).

Щодо доводів касаційної скарги, то вони відхиляються судом, оскільки таким способом відповідач фактично вимагає ревізії судових актів у справі №902/598/14, використовуючи дану справу, як замасковану апеляцію на вищевказану.

Оскарження судових актів після спливу значного періоду часу означало б вихолощення права, встановленого судовим рішенням, та порушувало б принцип правової впевненості (цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати повторного відкриття провадження просто з метою повторного розгляду справи і постановлення в ній нового рішення. Проста можливість існування 2 точок зору на одне питання не є підставою для перегляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі Нелюбін проти Росії), про що неодноразово вказував Європейський суд з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 (рішення чинне з 06.11.02) в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України", у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі "Брумареску проти Румунії", параграф 61).

У справі Рябих проти Росії (рішення від 24.07.03, п.52) Європейський суд постановив: правова певність передбачає повагу до принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Повноваження вищих судів щодо перегляду мають використовуватися для виправлення судових помилок і неправомірних судових рішень, а не для того, щоб розглядати по-новому справу. Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.