ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2015 року Справа № 925/1885/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників сторін:позивачаТрохименко Н.О. дов. від 14.11.2013 Микитюк Р.Б. дов. від 14.11.2013 відповідачаКрученко М.О. наказ від 02.09.2013 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Енергоплазма"на постановувід 16.12.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№925/1885/13 господарського суду Черкаської області за позовомДержавного навчального закладу "Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів" доПриватного підприємства "Енергоплазма" прозобов'язання повернути товарВСТАНОВИВ:
Державний навчальний заклад "Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів" звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Енергоплазма" про зобов'язання повернути вугілля ДГР 13-200 в кількості 68,660 тон на загальну суму 104500,52 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вугілля було передано відповідачу на зберігання на підставі договору від 22.12.2010, але на вимогу позивача відповідач вугілля не повернув.
В процесі судового розгляду позивач двічі змінював підстави позову і згідно з останньою заявою (т.1, а.с.59-60) просив суд зобов'язати відповідача передати йому вугілля ДГР 13-200 в кількості 68,660 тон на загальну суму 104500,52 грн, посилаючись на невиконання відповідачем умов договорів поставки вугілля енергетичного №5-ВЕ від 14.12.2010 та №6-ВЕ від 22.12.2010.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.01.2014 (суддя Пащенко А.Д.) позов задоволено повністю.
Зобов'язано Приватне підприємство "Енергоплазма" повернути Державному навчальному закладу "Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів" вугілля ДГР 13-200, в кількості 68,660 тон, на загальну суму 104500,52 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 (судді: Станік С.Р., Зеленін В.О., Шевченко Е.О.) рішення господарського суду Черкаської області від 21.01.2014 було скасоване з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2014 вказані судові рішення були скасовані, а справа передана до суду першої інстанції на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарський суд Черкаської області рішенням від 21.08.2014 (суддя Потапенко В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 (головуючий суддя Зубець Л.П., судді Новіков М.М., Мартюк А.І.), позовні вимоги задовольнив, зобов'язав відповідача повернути позивачу вугілля ДГР 13-200 в кількості 68,660 тонн на загальну суму 104500,52 грн та стягнуто з відповідача на користь позивача 2090,01 грн судового збору.
Приватне підприємство "Енергоплазма" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 21.08.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, а саме статті 43, 22, 63, 82, 99 Господарського процесуального кодексу України, статті 16, 215, 599, 640, 936, 949 Цивільного кодексу України, статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Крім того, заявник зазначає про пропуск позовної давності для звернення до суду з вимогою про повернення товару, який зафіксований у двох товарних накладних за грудень 2010 року.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи 14.12.2010 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як постачальником, було укладено договір на постачання вугілля №5-ВЕ, за умовами якого постачальник зобов'язується у 2010 році поставити замовникові товар, а замовник - прийняти його і оплатити. Найменування товару - вугілля ДГР 13-200 (п.п.1.1, 1.2). Кількість товару становить 185,283 тон (т.1, а.с. 45-47).
Ціна договору №5-ВЕ була обумовлена сторонами в розділі 3 договору, згідно з пунктом 3.1 якого становить 282000,00 грн.
Порядок здійснення оплати наведений в розділі 4 договору №5-ВЕ, відповідно до якого розрахунки проводяться шляхом оплати замовником рахунка на оплату товару. До рахунка додається товарна накладна.
Строк поставки товару до 30.12.2010 (включно). Місце поставки товару: Черкаська область, Звенигородський район, склад в м. Звенигородка, вул. Кірова, 38 та склад в с. Козацьке, вул. Леніна (п.п.5.1, 5.2 договору).
Пунктом 10.1 договору №5-ВЕ передбачено, що останній набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2010.
22.12.2010 між сторонами у справі було укладено договір на постачання вугілля енергетичного №6-ВЕ, за умовами якого постачальник продає, а замовник купує товар - згідно річному кошторису на 2010 рік, по коду 1166 (п.п.1.1, 1.2). Кількість товару складає 32,717 тон (т. 1, а.с. 48).
У розділі 2 договору №6-ВЕ наведені характеристики товару та його вартість, зокрема, у пунктах 2.1-2.4 вказано, що марка вугілля - ДГР 13-200 відбірний із зольн. 15,5% по підсумковій ціні 1522,00 грн за одну тону.
Ціна вказана з урахування ПДВ та доставкою на зал. дор. станцію замовника в його області, а також доставкою на склад замовника, враховуючи в себе всі витрати (послуги залізничної дороги по подачі та уборці вагона на під'їздні колії складу, розвантажувальних робіт, навантажувальних робіт та доставці товару автотранспортом на територію замовника). Оплата товару здійснюється на підставі цього Договору, по рахунку за наявності товарної накладної, протягом 5 банківських днів з дати реєстрації накладної у Держказначействі. Ціна товару може бути змінена на протязі дії Договору у випадку офіційного змінення залізнодорожніх тарифів. Ціна товару може бути змінена на протязі дії договору у випадку офіційного змінення цін на ринку енергоносіїв. Сума договору складає 49796,00 грн.
У пункті 4.4 договору сторони передбачили, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного розрахунку між замовником та постачальником.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на виконання умов укладених з відповідачем договорів він перерахував відповідачу 331796,00 грн, тоді як останній неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання і поставив позивачу вугілля лише на суму 227295,48 грн. За твердженням позивача, відповідач не здійснив позивачу поставку вугілля ДГР 13-200 в кількості 68,660 тонн на загальну суму 104500,52 грн.
Зважаючи на те, що відповідач в добровільному порядку поставити позивачу товар за договорами №5-ВЕ від 14.12.2010 та №6-ВЕ від 22.12.2010 відмовився, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути недопоставлений товар (вугілля).
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили із того, що між сторонами виникли правовідносини з поставки вугілля на підставі договорів від 14.12.2010 та від 22.12.2010.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сервисы для юристов