ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2015 року Справа № 922/4525/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.за участю представників:від позивача:Замікула Б.С., дов. №326 від 18.08.2014р.;від відповідача:Мілованов С.Б., дов. №105/01 від 30.09.2014р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного вищого навчального закладу Харківський гуманітарний університет "Народна українська академія"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2015р.у справі господарського суду№922/4525/14 Харківської областіза позовомПриватного вищого навчального закладу Харківський гуманітарний університет "Народна українська академія"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут"провизнання дійсним договоруВ С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.11.2014р. у справі №922/4525/14 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано дійсним договір купівлі-продажу об'єктів нерухомості, що укладений між Приватним вищим навчальним закладом Харківський Гуманітарний Університет "Народна українська академія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" шляхом обміну сторонами листами №104 від 26.06.2012р., №389 від 22.09.2014р., №406 від 25.09.2014р. на підставі ст. 220 ЦК України. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" передати Приватному вищому навчальному закладу Харківський Гуманітарний Університет "Народна українська академія" об'єкти нерухомості, які зазначені в резолютивній частині рішення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2015р. у справі №922/4525/14 вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Позивач, Приватний вищий навчальний заклад Харківський гуманітарний університет "Народна українська академія", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. на лікарняному було проведено повторний автоматичний розподіл справи №922/4525/14 відповідно до розпорядження В.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 25.03.2015р. № 08.03-04/279.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.03.2015р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі колегії суддів: головуючий суддя - Дроботова Т.Б., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.
Ухвалою від 07.04.2015р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 14.04.2015р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі та письмових поясненнях до неї, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Харківський гуманітарний університет "Народна українська академія".
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.02.1998р. між позивачем та відповідачем оформлений договір оренди нежитлових приміщень №36 з додатковими угодами до нього, відповідно до умов якого відповідач передав в оренду позивачу нежитлові приміщення в корпусах, позначених літ. "А-5", "Б-8", "В-3", що розташовані за адресою: вул. Лермонтовська, 27, м. Харків.
Відповідно до договорів купівлі-продажу від 01.06.1996р., 02.04.1998р., 17.10.2001р., 16.08.2004р. та 12.06.2009р. відповідач здійснив відчуження на користь позивача частини орендованих останнім об'єктів нерухомого майна, розташованих за адресою вул. Лермонтовська, 27 в м. Харкові.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" направило на адресу позивача лист №104 від 26.06.2012р., яке підписано колишнім Президентом ТОВ "Харківський проектний інститут" Хірним К.В., в якому запропоновано позивачу здійснити поетапний викуп об'єктів нерухомості, розташованих за адресою вул. Лермонтовська, 27 в м. Харкові, а саме: - Будівлі літ. "И", "К" загальною площею 109 кв.м. Вартість об'єктів нерухомості, що відчужуються - еквівалент 10 070,51 доларів США; - Нежитлові приміщення другого поверху: № 10, 19, 20, 21, 21а, 22, 22а, 22б, 22в, 23, 23а, 23б, 23в, 23г, 24-28 та № III загальною площею 397,0 кв.м в будівлі літ. "А-5". Вартість об'єктів нерухомості, що відчужуються - еквівалент 178 650,51 доларів США; - Приміщення першого поверху: 1/2 № 1, 1а, 2, 2а, Ѕ № 6, 15 та № I загальною площею 150,4 кв.м; приміщення другого поверху № 1, 3, 3а, 4, 5, 5а, 10а, 11-18, І та № ІV загальною площею 711,6 кв.м. в будівлі літ. "А-5". Вартість об'єктів нерухомості, що відчужуються - еквівалент 358 290,00 доларів США; - Будівля літ. "З" загальною площею 296,9 кв.м. Вартість об'єктів нерухомості, що відчужуються - еквівалент 27 430,59 доларів США.
Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.07.2012р. між позивачем та відповідачем оформлений договір купівлі-продажу, предметом якого є об'єкти нерухомості по вул. Лермонтовська, 27 в м. Харкові, що позначені літ. "И-1", "К-1", площею 63,0 кв.м. та 46 кв.м. відповідно.
Листом №389 від 22.09.2014р. позивач повідомив відповідача про перерахування на розрахунковий рахунок останнього грошових коштів в якості часткової оплати за придбання об'єктів нерухомості в розмірі 1 000 000грн. (платіжне доручення №646 від 22.09.2014р.), а також запропонував прибути до нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості. Проте, відповідач відмовився від отримання зазначеного листа та повернув на рахунок позивача отримані кошти в розмірі 1 000 000грн., (платіжне доручення №286 від 24.09.2014р.).
Листом №406 від 25.09.2014р. позивач вдруге звернувся до відповідача з аналогічною пропозицією, а також вдруге перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 1 000 000грн. (платіжне доручення №676 від 01.10.2014р.), які останній повернув позивачу на підставі платіжного доручення №304 від 02.10.2014р. Присутній у нотаріуса генеральний директор відповідача Рундіна Л.В. відмовилась від нотаріального посвідчення договору, посилаючись при цьому на протиправний характер вказаних дій, а також відсутністю повноважень на підписання документів.
Судами також встановлено, що на час розгляду справи позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 7 308 985,17грн. (платіжне доручення №761 від 31.10.2014р.), які 05.11.2014р. були повернуті останнім на рахунок позивача.
Предметом позову у даній справі є вимога про дійсність договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 208 ЦК України визначено види правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі, а відповідно до 209 ЦК України також передбачене їх нотаріальне посвідчення.
Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Частиною 2 ст. 220 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
На підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України суд може визнати дійсним лише такий правочин, який було укладено.
Сервисы для юристов