ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2015 року Справа № 917/1525/14
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЯЗЬ ТРАНС ГРУПП"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.11.2014у справі№ 917/1525/14 Господарського суду Полтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЯЗЬ ТРАНС ГРУПП"доПублічного акціонерного товариства "АвтоКраз"
про стягнення 64213,55 грн. за участю представників сторін від позивача: не з'явились, від відповідача: Назаренко В.К.(довіреність від 05.01.2015 № 8),
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.10.2014 у справі № 917/1525/14 (суддя Іваницький О.Т.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 у справі № 917/1525/14 (у складі колегії суддів: Тарасова І.В. - головуючого, Горбачова Л.П., Істоміна О.А.) позов задоволено частково. Припинено провадження в частині стягнення боргу у розмірі 21822,00 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЯЗЬ ТРАНС ГРУПП" 3% річних у розмірі 9450,42 грн., інфляційних втрат у розмірі 9440,98 грн., судового збору у розмірі 1827,00 грн. Відмовлено в частині стягнення пені у розмірі 45322,15 грн., витрат на поштові та транспортні послуги у розмірі 799,00 грн., витрат на адвокатські послуги у розмірі 14230,00 грн.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 у справі № 917/1525/14 Господарського суду Полтавської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТЯЗЬ ТРАНС ГРУПП" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 07.10.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 у справі № 917/1525/14 Господарського суду Полтавської області щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 45322,15 грн., інфляційних втрат у розмірі 9440,98 грн., 3% річних у розмірі 9450,42 грн., витрат на поштові та транспортні послуги у розмірі 799,00 грн., витрат на адвокатські послуги у розмірі 14230,00 грн., і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що між ТОВ "СВІТЯЗЬ ТРАНС ГРУПП" (експедитор) та Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ (що в подальшому реорганізовано на ПАТ "АвтоКрАЗ", клієнт) 01.12.2010 укладено договір транспортного експедирування № 10/12-02, відповідно до умов якого клієнт доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів у міжміському та міжнародному сполученні автомобільним транспортом відповідно до узгоджених сторонами Заявок.
Пунктом 3.1.7. сторонами погоджено, що єдиним підтвердженням належного виконання сторонами умов цього договору є підписання уповноваженими представниками сторін акта виконаних робіт, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 4.1 договору, платежі та взаємні розрахунки за виконання доручення клієнта виконується відповідно до виставленого рахунку, попередньо узгодженого за ціною.
Згідно з пунктом 4.2. договору, рахунки експедитора підлягають оплаті протягом 10-ти банківських днів з моменту доставки вантажу в пункт призначення.
Для здійснення позивачем експедирування з конкретних маршрутів між сторонами укладено додаткові угоди № 19 від 21.06.2013, № 20/1 від 05.07.2013, 31.07.2013, № 21 від 10.07.2013, № 22 від 11.07.2013, № 22/1 від 31.07.2013, № 17 б/д, № 23 від 07.08.2013, № 23 б/д, № 22 від 30.01.2014, відповідно до яких сторонами узгоджено маршрут пересування та вартість перевезення.
Позивачем обов'язки за договором щодо надання відповідачу транспортно-експедиційних послуг виконані належним чином, що підтверджується складеними та підписаними рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Позивачем 15.11.2013 направлено відповідачу претензію з вимогою сплатити вартість послуг та акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2012 по 15.11.2013.
Позивачем зазначено, що за отримані послуги відповідач розрахувався частково, сума боргу в розмірі 21822,00 грн., станом на 10.07.2014 відповідачем несплачена.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 21822,00 грн., а також нарахованих 3% річних у розмірі 9450,42 грн., інфляційних втрат у розмірі 9440,98 грн., пені в розмірі 45322,15 грн., у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на поштові та транспортні послуги у розмірі 799,00 грн., витрати на адвокатські послуги в розмірі 14230,00 грн. та витрат на оплату судового збору у розмірі 1827,00 грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що виконання позивачем послуг з перевезення вантажу повністю підтверджується матеріалами справи, а відповідач своїми діями порушив умови договору щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг. Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач суму основної заборгованості сплатив, тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу за договором в розмірі 21822,00 грн. судом припинено. Посилаючись на приписи статей 526, 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 9450,42 грн., інфляційних втрат в розмірі 9440,98 грн., витрат на оплату судового збору в розмірі 1827,00 грн. В частині стягнення пені в розмірі 45322,15 грн., витрат на поштові та транспортні послуги в розмірі 799,00 грн., витрат на адвокатські послуги в розмірі 14 230,00 грн. у позові відмовлено.
Колегія суддів касаційної інстанції з висновками судів погоджується, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортну експедиторську діяльність", факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. При цьому, перелік таких документів не є вичерпним. Тобто до комплекту документів, що підтверджують факт надання послуг, крім товарно-транспортної накладної, належать подорожні листи, акти здачі-приймання виконаних робіт, в яких чітко зазначений маршрут здійснення перевезень.
Судами встановлено, що факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання транспортно-експедиційних послуг підтверджується виставленими позивачем відповідачу рахунками № 1822 від 17.07.2013 на 19800,00 грн., № 1847 від 18.07.2013 на 10150 грн., № 1843 від 19.07.2013, № 1845 на 10150 грн. від 19.07.2013, № 1829 на 32172 грн., № 1846 від 26.07.2013 на 15000 грн., № 1848 від 24.07.2013 на 10150 грн., № 1831 від 23.07.2013 на 24000 грн., № 1856 від 13.08.2013 на 10150 грн., № 1855 від 12.08.2013 на 10150 грн., № 1854 від 15.08.2013 на 24000 грн., № 1853 від 13.08.2013 на 25000 грн., № 1852 від 13.08.2013 на 25000 грн., № 1865 від 16.08.2013 на 10000 грн., № 1936 від 04.02.2014 на 17950 грн. на загальну суму 48000 грн.
На підтвердження належного виконання умов договору та прийняття такого виконання відповідачем, позивачем надано суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.
Крім цього, суди правомірно врахували наявний в матеріалах справи акт звірки розрахунків між сторонами за період з 01.01.2012 по 07.04.2014 з вивіреним сальдо на користь позивача в розмірі 115822,00 грн., який прийнято судами до уваги в якості доказу, що підтверджує наявність у відповідача заборгованості, в тому числі станом на 01.01.2012 в розмірі 48000,00 грн., а також разом з іншими документами - рахунками-фактури та актами приймання-здачі робіт (надання послуг).
Сервисы для юристов