ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2017 року Справа № 910/8452/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Кондратової І. Д., Корнілової Ж.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 р.у справі№910/8452/16господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА"доПриватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"провідшкодування шкоди
за участю представників від: позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачаСавенка О.І. (дов. від 03.01.17)
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2016 р. (суддя Чебикіна С.О.) позов задоволено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" 8 066,58 грн. страхового відшкодування.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 р. (судді: О.В. Тищенко, А.І. Тищенко, О.М. Коротун) рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016 р. у справі № 910/8452/16 - скасовано. Прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про стягнення 8 066,58 грн. - відмовлено.
Не погоджуючись із постановою, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПРОВІДНА" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що постанова апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, а касаційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та довідки Відділу державтоінспекції ХМУ ГУМВС України в Харківській області та постанови Дзержинського районного суду м. Харкова, 02.10.2014 р. в м. Харкові, по вул. Ак. Ляпунова - пр. Леніна, ОСОБА_5, керуючи автомобілем Great wall Hover, д.н. НОМЕР_3, не впевнився, що це буде безпечно та допустив зіткнення з автомобілем Hundai д.н. НОМЕР_4. Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Hundai д.н. НОМЕР_4.
Постановою Дзержинського районного суду Харківської області ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього штраф.
Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №06/6757411/2107/14 від 10.06.2014 р.
Відповідно до рахунку №Ч5-00000068 від 07.10.2014 р., вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Hundai д.н. НОМЕР_4, в результаті його пошкодження при ДТП склала 16 999,00 грн.
Як вбачається з страхового акту від 07.11.2014 р., позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування на загальну суму 16 503,53 грн. Зазначені кошти в розмірі 16 503,53 грн. позивачем було виплачено страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням №0050457 від 10.11.2014 р.
З матеріалів справи також вбачається, що у відповідності до полісу № АІ/1598122 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу "Great wall Hover", д.н. НОМЕР_3, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди. Вказаним договором передбачено ліміт відповідальності за шкоду завдану майну у розмірі 50 000,00 грн. та франшизу у розмірі 1 000,00 грн.
Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, відповідачем добровільно було частково відшкодовано позивачу 8 436,95 грн.
У зв'язку з частковим погашенням регресної вимоги за стягненням решти суми страхового відшкодування в розмірі 8 066,58 грн. позивач звернувся до суду.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що страхувальнику було виплачене страхове відшкодування в розмірі 16 503,53 грн. Натомість, відповідач виплатив страхове відшкодування в порядку регресу лише 8 436,95 грн. Не сплаченою залишилась сума в розмірі 8 066,58 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідності до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, суд першої інстанції послався на пункт 22.1 статті 22 та статтю 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якими передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи та відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що господарський суд помилково не взяв до уваги те, що відповідно до звіту з визначення ринкової вартості та коефіцієнту фізичного зносу КТЗ автомобіля Hundai д.н. НОМЕР_4 на момент 05.10.2014 р. складає 0,53, тобто 55%.
Вищий господарський суд України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування, а саме - щодо застосування до таких правовідносин положень ст. ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування".
Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки, відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Сервисы для юристов