ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2017 року Справа № 910/26904/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Катеринчук Л.Й. (головуючого), Ткаченко Н.Г., Удовиченка О.С.розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Унірем-Агро"на постанову та рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року (в частині розгляду зустрічного позову) Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 року (в частині розгляду зустрічного позову) у справі Господарського суду № 910/26904/15 міста Києваза позовомТОВ "Агропромсервіс-Плюс"до ТОВ "Унірем-Агро"про стягнення боргу в розмірі 1 000 000 грн.та за зустрічним позовомТОВ "Унірем-Агро"до ТОВ "Агропромсервіс-Плюс"про визнання недійсним договору купівлі-продажу №Р-12/08/2 від 08.12.2009 рокуу судовому засіданні взяли участь представники :
ТОВ "Унірем-Агро": Тарасов С.О. (довіреність від 01.02.2016 року),ТОВ "Агропромсервіс-Плюс":Богун В.П. (довіреність від 01.03.2017 року).В С Т А Н О В И В :
13.10.2015 року ТОВ "Агропромсервіс-Плюс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Унірем-Агро" (далі - відповідача) про стягнення боргу в розмірі 1 000 000 грн. за договором комісії №УА/06-09 від 01.06.2009 року, укладеного між позивачем, як комітентом, та відповідачем, як комісіонером, що є грошовими коштами, перерахованими позивачем на придбання товару за договором поставки, зобов'язання щодо укладення якого відповідач не виконав; судові витрати позивача на суму 15 000 грн. стягнути з відповідача (том 1, а.с. 11 - 34).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду (том 1, а.с. 1 - 2).
02.12.2015 року відповідач подав до місцевого господарського суду зустрічний позов до позивача з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу №Р-12/08/2 від 08.12.2009 року та покладення витрат відповідача із сплати судового збору на позивача (том 1, а.с. 94 - 99).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2015 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у даній справі (том 1, а.с. 76 - 78).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 року (суддя Комарова О.С.) первісний позов задоволено повністю; стягнено з відповідача на користь позивача грошові кошти на суму 1 000 000 грн. основного боргу та 15 000 грн. судового збору; у задоволенні зустрічного позову відмовлено з огляду на недоведення відповідачем належними та достатніми доказами наявності підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним (том 1, а.с. 216 - 232).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ТОВ "Унірем-Агро" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції від 24.02.2016 року в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов, мотивуючи неповнотою з'ясування місцевим господарським судом обставин справи та неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права.
29.08.2016 року до апеляційного суду надійшло клопотання ТОВ "Унірем-Агро" про заміну сторони у справі №910/26904/15 - ТОВ "Унірем-Агро" (відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом) правонаступником - ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс" (том 1, а.с. 287 - 307).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Пономаренка Є.Ю., суддів: Дідиченко М.А., Руденко М.А.) апеляційну скаргу ТОВ "Унірем-Агро" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 року у даній справі - без змін з тих же підстав (том 1, а.с. 336 - 346).
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями в частині розгляду зустрічного позову, ТОВ "Унірем-Агро" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду від 28.11.2016 року та рішення суду першої інстанції від 24.02.2016 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов, визнати недійсним договір купівлі-продажу №Р-12/08/2 від 08.12.2009 року, укладений між позивачем та відповідачем, здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі - ТОВ "Унірем-Агро" на ТОВ "Унірем-Ойл-Плюс", судові витрати покласти на позивача, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 109, 512, 513, 520, 521 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 17 Закону України "Про заставу", статей 9, 13, 14, 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статей 25, 34, 36, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначив про неповноту дослідження судами обставин справи на предмет правомірності укладення сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу рухомого майна за умов дійсності обтяження у вигляді заборони на його відчуження, а також можливості проведення заліку зустрічних однорідних вимог між сторонами спору, зважаючи на те, що майно, відчужене відповідачем на користь позивача за спірним правочином, перебувало у заставі позивача, тоді як законодавством про заставу не передбачено права заставодержателя на набуття у власність предмета застави шляхом його придбання у заставодавця за договором купівлі-продажу. Також, скаржник доводить помилковість висновків апеляційного суду про відмову у здійсненні процесуального правонаступництва відповідача з посиланням на обставини утворення його правонаступника внаслідок виділу частини прав та обов'язків юридичної особи-відповідача в порядку статті 109 ЦК України, що не слід ототожнювати із заміною боржника у зобов'язанні, на здійснення якої необхідна згода позивача-кредитора відповідно до статті 520 ЦК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 28.11.2016 року (в частині розгляду зустрічного позову) та рішення суду першої інстанції від 24.02.2016 року (в частині розгляду зустрічного позову) на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників відповідача - Тарасова С.О. та позивача - Богуна В.П., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Положеннями статей 202, 203 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтями 626, 627 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Положеннями статті 593 ЦК України як одну із підстав припинення права застави визначено набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Аналогічна правова норма передбачена статтею 28 Закону України "Про заставу".
Згідно з частиною 1 статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Отже, заставодержатель вправі набути предмет застави у власність за договором купівлі-продажу, укладеним із заставодавцем, що матиме наслідком припинення правовідносин застави між заставодавцем та заставодержателем за договором застави.
Статтею 520 ЦК України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини 1 статті 25 ГПК України, у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу.
Статтею 60 ГПК України передбачено, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом, які повинні бути взаємно пов'язані між собою. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Положеннями статті 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами при розгляді зустрічного позову, 08.12.2009 року між відповідачем, як продавцем, та позивачем, як покупцем, укладено договір №Р-12/08/2 купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав, а покупець купив рухоме майно вартістю 560 000 грн. з ПДВ, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, Більшовицький провулок, 4-а (пункт 1.1. договору) (том 1, а.с. 97).
Сервисы для юристов