ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2017 року Справа № 905/407/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:позивачаБоледзюк В.М. - довіреність від 24.02.2017 р. відповідачаНекляєв Ю.Г. - довіреність від 29.08.2016 р.; Максимченко І.В. - довіреність від 31.10.2016 р. третіх осібПритула Г.Ю. - довіреність від 12.01.2017 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги - Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська"; - Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"на постановувід 30.11.2016 Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 905/407/16 господарського суду Донецької області за позовомДержавного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська"до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенерголізинг"; - Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України; - Міністерство фінансів Українипровизнання недійсним договору № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010 року з врахуванням всіх додаткових угод: №1 від 07.09.2010 р, №2 від 04.01.2013В С Т А Н О В И В :
У лютому 2016 року ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ " Газенерголізинг" та ТОВ "Український лізинговий фонд", третіх осіб, які не заявляють на предмет спору, на стороні позивача: Міністерства енергетики та вугільної промисловості та Міністерства фінансів України про визнання недійсним договору № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010 р. з врахуванням всіх додаткових угод: № 1 від 07.09.2010 р., № 2 від 04.01.2013 р., № 3 від 11.02.2013 р. (в тому числі договір № Ш01/ФЛ фінансового лізингу в редакції від 11.02.2013 р.), № 4 від 27.04.2013 р., № 5 від 01.11.2013 р., укладених між ТОВ "Газенерголізинг" (ТОВ "Український лізинговий фонд" з 11.02.2013 р.), як лізінгодавцем та ДП "ВК "Краснолиманська" на підставі абзацу 2 пункту 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. № 921, частини 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що договір фінансового лізингу Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 р. в редакції від 11.02.2013 р. укладено в порушення пункту 5.1.5 Статуту позивача в редакції від 14.06.2011 р., оскільки вказаний договір укладено в новій редакції з новим лізингодавцем - ТОВ "Український лізинговий фонд" без погодження з Міністерством фінансів України, з яким ДП "ВК "Краснолиманська" повинна погоджувати залучення довгострокових кредитів (позик).
При цьому, як зазначав позивач, тендерна пропозиція - ТОВ "Газенерголізинг" не передбачала умов щодо можливого збільшення винагороди лізингодавця внаслідок коригування лізингових платежів у зв'язку із коливанням курсу гривні до долару США, а містить фіксовану суму винагороди лізингодавця у розмірі 125 127 612,60 грн. що включає в себе вартість комісії, відсотків та інших втрат, пов'язаних з фінансовим лізингом та складає 22 % річних за користування обладнанням вартістю 190 413 942,00 грн протягом 3 років. Проте, враховуючи, що обладнання було передано лише на суму 178 696 962,00 грн, винагорода лізингодавця за весь період дії договору повинна складати 117 427 978,20 грн, що було відображено у додатковій угоді № 1 від 07.09.2010 р.
Позивач наголошував, що згідно абзацу 2 пункту 84 Положення про закупівлю товарів, робіт, послуг зі державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.2008 р. (що діяло до 05.08.2010 р.) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі. Аналогічні умови закріплені у частині 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 р. (який почав діяти з 30.07.2010 р. та був чинним на момент укладення спірного договору).
Проте, як зазначав позивач, спірний договір не відповідає вказаним приписам законодавства, оскільки умовами цього договору передбачали збільшення винагороди Лізингодавця (що є складовою частиною вартості предмету закупівлі - фінансові лізингові послуги на придбання обладнання), відрізнялись від змісту тендерної пропозиції ТОВ "Газенерголізинг" та змінювались після підписання договору № Ш-01/ФЛ.
На думку позивача, договір № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010 р. з врахуванням всіх додаткових угод, укладений з недодержанням вимог, що встановлені частинами 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки зміст договору суперечить абзацу 2 пункту 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 р. № 921, частині 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010 р. та інтересам держави, а також оскільки керівник ДП "ВК "Краснолиманська", не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, а договір ним укладено в порушення пункту 7.4 Статуту підприємства в редакції від 15.12.2005 р. та в порушення пункту 5.1.5 Статуту в редакції ввід 14.06.2011 р.
ТОВ "Український лізинговий фонд" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні з підстав необґрунтованості доводів позивача вказуючи на те, що на час укладення оспорюваного договору від 21.08.2010 р. Постанова Кабінету Міністрів від 17.10.2008 р. № 921, на яку посилався позивач, втратила чинність згідно із постановою Кабінету міністрів України № 666 від 28.07.2010 р., а також наголошуючи на тому, що позивачем добровільно було підписано спірний договір зі усіма додатковими угодами, з урахуванням умов здійснених державних закупівель, і сторонами вказаний договір виконувався, що свідчить про відсутність визнання договору фінансового лізингу недійсним.
ТОВ "Український лізинговий фонд" також просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.03.2016 р. (суддя Тоцький С.В.) позов задоволений повністю, визнано недійсним договір № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010 р., з врахуванням всіх додаткових угод: № 1 від 07.09.2010 р., № 2 від 04.01.2013 р., № 3 від 11.02.2013 р. (в тому числі договір №Ш-01/ФЛ фінансового лізингу в редакції від 11.02.2013 р.), № 4 від 27.04.2013 р., № 5 від 01.11.2013 р., укладений між ТОВ "Газенерголізинг" ( ТОВ "Український лізинговий фонд" з 11.02.2013 р.).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2016 р. (судді: Ломовцева Н.В., Татенко В.М., Чернота Л.Ф.) рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2016 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2016 р. постанова Донецького апеляційного господарського суду від 15.06.2016 р. у даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
07.09.2016 р. до суду апеляційної інстанції ТОВ "Український лізинговий фонд" було подано заяву про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, з огляду на те, що позивач здійснював оплату щомісячних лізингових платежів з урахуванням валютного коригування з січня 2011 року, що свідчить про його обізнаність та погодження усіх умов нарахування та сплати лізингових платежів, в тому числі спірного коригування лізингових платежів у зв'язку із коливанням курсу гривні до долару США, які, на його думку, після спливу 6 років дії договору порушують права позивача (том 3 а.с 95-96).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016 р. (судді: Колядко Т.М., Бойченко К.І., Зубченко І.В.) рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2016 скасовано частково. Викладено абзаци 1, 2, 3 резолютивної частини в наступній редакції:
"Позовні вимоги ДП "ВН "Краснолиманська" до ТОВ "Газенерголізинг" та ТОВ "Український лізинговий фонд" задовольнити частково.
Визнати недійсними Додаткову угоду № 3 від 11.02.2013 (в тому числі Договір фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2013), Додаткову угоду № 4 від 11.02.2013, Додаткову угоду № 5 від 27.04.2013 до Договору фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010, укладеного між ТОВ "Газенерголізинг" (ТОВ "Український лізинговий фонд" з 11.02.2013) та ДП "Вугільна компанія "Краснолиманська".
В іншій частині позову відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції зазначав, що договір фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 в частині, що передбачає коригування розміру лізингового платежу по курсу гривні до долару США є недійсним відповідно до пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить відповідним нормам Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти та Закону України "Про здійснення державних закупівель".
При цьому, суд апеляційної інстанції вказував, що предметом позову є визнання недійсним договору фінансового лізингу № Ш-01/ЛФ від 21.08.2010 р. та додаткових угод до нього, а тому початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права, тобто відповідно з дати укладання спірних правочинів, у зв'язку з чим дійшов висновку, що оскільки позовна заява ДП "ВК "Краснолиманська" надійшла до господарського суду 02.02.2016, тому строк позовної давності стосовно договору фінансового лізингу № Ш/01/ФЛ від 21.08.2010 та додаткових угод № 1 від 07.09.2010 та № 2 від 04.01.2013 сплив, що є підставою для відмови у позові про визнання їх недійсними.
Визнаючи недійсною додаткову угоду № 3 від 11.02.2013 р. (в тому числі договір фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2013 р.), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки Цивільним кодексом України передбачена відносно діючого договору лише його зміна або розірвання, сторони додатковою угодою № 3 від 11.02.2013 р. фактично змінили договір фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 р. шляхом викладення його змісту в новій редакції, що не передбачено Законом України "Про здійснення державних закупівель".
Крім того, судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що оскільки фінансовий лізинг є формою фінансування (кредитування) підприємства для придбання основних засобів, а додатковою угодою № 3 від 11.02.2013 викладено договір фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ у новій редакції з визначенням строку лізингу - 48 місяців з моменту підписання акта приймання-передачі, тому зазначений договір свідчить про залучення довгострокового кредитування і відповідно до пункту 5.1.5 Статуту ДП "ВК "Краснолиманська" в редакції від 14.06.2011 р. мав бути погоджений з Міністерством фінансів України.
ДП "ВК "Краснолиманська" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016 р. скасувати частково, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог підприємства та залишити в силі рішення господарського суду Донецької області від 10.03.2016 р., обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням апеляційним судом статей 261, 268 Цивільного кодексу України щодо позовної давності, а також статей 203, 215, 217, 509 Цивільного кодексу України.
Скаржник зазначає, що з огляду на триваючий характер спірних правовідносин та наявність безперервного порушення прав державного підприємства спірним договором, відсутні підстави для застосування строків позовної давності у даній справі, а оскільки строк виконання зобов'язань за спірним договором не сплив, позивачем дотримано строки звернення з позовом до суду.
Заявник касаційної скарги зазначає, що враховуючи те, що укладення спірного договору регулювалось законодавством про державні закупівлі - ціна є його головною істотною умовою, при цьому, будь - які коригування лізингових платежів, у тому числі зі зміною курсу долару, не можуть розцінюватися як додаткові витрати відповідно до договору, а є саме складовими елементами ціни договору. Проте, неправильно застосувавши приписи статті 217 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку, що недійсність умови договору про валютне коригування не тягне за собою недійсність всього договору.
На думку скаржника судом апеляційної інстанції також безпідставно відхилені доводи позивача про недійсність спірного договору з огляду на його невідповідність пункту 7.4 Статуту ДП "ВК "Краснолиманська" щодо придбання товарів безпосередньо у виробників, в той час, як ТОВ "Газенерголізинг" є посередником у придбанні обладнання.
Сервисы для юристов