Постанова ВГСУ від 14.02.2017 року у справі №910/7375/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року Справа № 910/7375/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Грек Б.М., Кондратова І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Регіон-маркет" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2016 у справі № 910/7375/16 господарського суду Запорізької областіза позовомприватного підприємства "Регіон-маркет"доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш"простягнення 26 737, 14 грн.та за зустрічним позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш"доприватного підприємства "Регіон-маркет"простягнення 93 994, 15 грн.,за участю представників

позивача: не з'явились,

відповідача: Столярової М.В.,

(в судовому засіданні 07.02.2017, у якому був присутній представник позивача - Борозенцев С.В., оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 14.02.2017),

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року приватне підприємство "Регіон-маркет" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 24 852, 88 грн. інфляційних втрат та 1 884, 26 грн. 3% річних за договором поставки № 20/05/63 від 15.05.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2016 замінено неналежного відповідача з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш", а матеріали справи надіслано за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

В свою чергу Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" у червні 2016 звернулось до місцевого господарського суду з зустрічною позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Регіон-маркет" 66 563, 95 грн. пені та 27 430, 20 грн. штрафу за договором поставки № 20/05/63 від 15.05.2014.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.07.2016 первісну позовну заяву задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 24 852, 88 грн. інфляційних втрат та 1 884, 26 грн. 3% річних. У задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2016 рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасовано та прийнято нове рішення, яким зустрічний позов задоволено. Стягнуто з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 66 563, 95 грн. пені та 27 430, 20 грн. штрафу. В решті рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду в частині задоволення зустрічного позову приватне підприємство "Регіон-маркет" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в цій частині, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між приватним підприємством "Регіон-маркет" (постачальником) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" (покупцем) 15.05.2014 укладено договір поставки № 20/05/63, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити в передбачені договором строки покупцю продукцію, визначену у п. 1.1 договору, а останній - прийняти та оплатити її.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата поставленої відповідно до заявки покупця продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом двох місяців після отримання покупцем партії продукції.

Відповідно до п.п. 5.1-5.3 договору поставка продукції здійснюється до 31.12.2014 партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, та строки її поставки. Постачальник зобов'язується здійснити поставку продукції в номенклатурі, у строк та у кількості, зазначені в заявці покупця. У разі ненадання заявок покупцем продукція, зазначена в п. 1.1 договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена постачальником не пізніше 31.12.2014.

Згідно з п. 7.2 договору за порушення вказаних у договорі строків поставки постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,2 % від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів - постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 15 % вказаної вартості. Якщо в результаті допущеного прострочення поставка продукції втратить інтерес для покупця, він має право відмовитися від прийняття продукції та вимагати відшкодування завданих збитків.

Додатковою угодою № 1 від 29.05.2015 до договору сторони домовились продовжити строк поставки до 30.08.2015.

На виконання умов договору позивачем за первісним позовом здійснено поставку продукції на загальну суму 69 120 грн., що підтверджується видатковою накладною № 25/12-14 від 25.12.2014, копія якої наявна у матеріалах справи.

Відповідач за первісним позовом свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, проте з порушенням строків оплати, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом.

Посилаючись на порушення умов договору в частині своєчасної поставки продукції відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив стягнути з приватного підприємства "Регіон-маркет" 66 563, 95 грн. пені та 27 430, 20 грн. штрафу.

Задовольняючи вимоги первісного позову місцевий господарський суд виходив з їх обґрунтованості та доведеності позивачем факту порушення строків оплати відповідачем поставленого товару. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову місцевий господарський суд виходив з того, що позивач повідомив відповідача про відмову від поставок у рамках договору іншої частини продукції, відповідач в свою чергу не надав доказів відсутності вини та доказів вжиття залежних від нього заходів щодо належного виконання свого зобов'язання, у зв'язку з чим, з огляду на положення п. 7.1 договору та ч. 3 ст. 538, ст. 615 Цивільного кодексу України, зустрічні позовні вимоги не задовольнив.

Скасовуючи рішення місцевого господарського в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та постановляючи нове - про задоволення позову в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що умовами договору не передбачено право приватного підприємства "Регіон-маркет" відмовитися від виконання зобов'язань за договором, а тому останній повинен був здійснити поставку продукції загальною вартістю 182 868 грн. Враховуючи, що зазначеної поставки не відбулось, апеляційний господарський суд задовольнив позовні вимоги за зустрічним позовом.

Саме в цій частині оскаржується постанова суду апеляційної інстанції.