ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2017 року Справа № 907/495/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Малетича М.М.,
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2016 року
у справі № 907/495/16
господарського суду Закарпатської області
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно - оздоровчий комплекс "Харчовик",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут",
про стягнення 17489,57 грн
за участю представників:
позивача: Богдан С.В.
відповідача: не з'явилися
третьої особи: Богдан С.В.
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно - оздоровчий комплекс "Харчовик" про стягнення збитків в сумі 17 489,57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору на постачання природного газу № П-ПРк-873-М/2015 від 01 липня 2015 року та вимог нормативно-правових актів у сфері газопостачання здійснив самовільне встановлення газоспоживаючого обладнання, сукупна потужність якого перевищує діапазон обчислення встановленого у відповідача лічильника газу. За твердженням позивача, робота лічильника в режимі значного перевищення допустимого значення встановленої вимірювальної витрати газу має наслідком погіршення метрологічних характеристик лічильника, показники якого не можуть вважатися достовірними, внаслідок чого позивач здійснив перерахунок об'єму спожитого відповідачем природного газу відповідачу та нарахував до сплати 17 489,00 грн. вартості природного газу, спожитого внаслідок експлуатації самовільно встановленого обладнання, за період з 01 по 05 листопада 2015 року, яка на думку позивача, є його збитками.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03 жовтня 2016 року (суддя Мокану В.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не довів обставин споживання відповідачем кількості природного газу, зазначеної у перерахунку, а визначення такої підстави для здійснення перерахунку спожитого природного газу як самовільне встановлення газоспоживного обладнання, сумарна номінальна потужність якого перевищує діапазон обчислення встановленого на об'єкті лічильника чинним законодавством не передбачено. За висновком суду, нарахована та заявлена позивачем до стягнення сума не є збитками, а є платою за отриманий газ, яка нараховується у визначеному Правилами порядку, а позивач не довів спричинення йому діями відповідача шкідливого результату, як обов'язкового елементу складу правопорушення.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2016 року (склад колегії суддів: Зварич О.В. - головуючий, Хабіб М.І., Юрченко Я.О.) рішення господарського суду Закарпатської області від 03 жовтня 2016 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Закарпатської області від 03 жовтня 2016 року та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2016 року, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 01 липня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" (постачальник, третя особа), публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" (газорозподільне підприємство, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "Харчовик" (споживач, відповідач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №П-ПРк-873-М/2015 (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.
Сервисы для юристов