Постанова ВГСУ від 13.12.2016 року у справі №910/9115/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Справа № 910/9115/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Грек Б.М., Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2016 у справі № 910/9115/16 господарського суду міста Києва за позовомМіністерства економічного розвитку і торгівлі України дотовариства з обмеженою відповідальністю "Діана" треті особи:1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву, 2. Науково-дослідний економічний інститут, провиселення та стягнення 428 565, 80 грн.,за участю представників

позивача: Суховій О.В.,

відповідача: Грантовської Д.О., Петрика С.А.,

третіх осіб: не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Діана" (за участю третіх осіб - Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Науково-дослідного економічного інституту), в якому просило: виселити відповідача з цокольного приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28; зобов'язати звільнити незаконно займане приміщення; стягнути з відповідача 428 565, 80 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016, в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Науково-дослідним економічним інститутом при Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Діана" (орендарем) 30.12.2003 укладено договір № П371 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 100 м2 за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28, в приміщенні столової, що знаходиться на балансі НДЕІ Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України, вартість якого становить за експертною оцінкою 319 968 грн. станом на 30.06.2003. Майно передається в оренду з метою розміщення хлібопекарні (для суб'єктів малого підприємництва, які проводять виробничу діяльність - коефіцієнт 0,8).

Згідно з п. 10.1 договору він укладений сторонами строком на 3 роки та діє з 30.12.2003 до 30.12.2006 включно.

Відповідно до п. 10.5 договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Наказом Міністерства економіки України № 156 від 30.05.2007 будівлю за адресою: бульвар Дружби Народів, 28, передано з балансу Державного підприємства "Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України" на баланс Міністерства економіки України.

Згідно з наказом Міністерства економіки України № 197 від 26.06.2007 передано державній установі "Науково-дослідний економічний інститут" в оперативне управління приміщення за адресою: бульвар Дружби Народів, 28, загальною площею 3 701,2 м2, згідно з додатком.

Позивач стверджує, що відповідач фактично займає не 100 м2, як передбачено умовами договору, а 195 м2, з яких 95 м2 використовуються без правовстановлюючих документів. Строк дії договору припинився 30.12.2015 шляхом надіслання орендодавцем відповідного повідомлення № 1/304 від 22.12.2015 відповідачу.

Враховуючи викладене, а також посилаючись на те, що позивач є власником будівлі за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28, та має всі права, передбачені законодавством для власника, останній вважає, що відповідно до ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України належним способом захисту порушеного відповідачем права власності є витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення відповідача зі спірного приміщення, у зв'язку з чим і подано даний позов. Крім того, позивачем на підставі ст. 1214 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення шкоди, завданої внаслідок безпідставного користування майном, площею 95 м2.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не підтверджено, що відповідач займає приміщення за адресою: м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28, площею 100 м2, неправомірно, як не підтверджено і того, що відповідач окрім орендованої площі також займає за вказаною адресою приміщення площею 95 м2. При цьому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не доведено порушення його права щодо зайняття відповідачем приміщень та несплати орендної плати і комунальних платежів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає, або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Разом з тим, ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону передбачає, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, на яких цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець та орендар. При цьому такі заперечення мають бути висловлені як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.