Постанова ВГСУ від 13.10.2015 року у справі №920/696/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 920/696/15 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.Ірозглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія Форвард"на постановувід 04.06.2015 Харківського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Сумської області № 920/696/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Діамант Агро"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Форвард" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" провизнання договору недійсним,за участю представників: позивача - не з'явилисьвідповідача 1 - відповідача 2 -Чугаєнко О.М. не з'явилисьВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамант Агро" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Форвард" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору підряду від 02.02.2015 №02/02/2015, укладеного між відповідачами у справі.

Одночасно позивачем була подана заява про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій останній просив суд в порядку, визначеному ст. ст. 66, 67 ГПК України, заборонити відповідачеві-1 вчиняти дії щодо виконання сільськогосподарських робіт по договору від 02.02.2015 №02/02/2015 на землях площею 1350,7 га на території Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.05.2015 у справі №920/696/15 (суддя Левченко П.І.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шепітько І.І., суддів Медуниця О.Є., Россолов В.В.), задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант Агро". Вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Форвард" вчиняти дії щодо виконання сільськогосподарських робіт по договору від 02.02.2015 №02/02/2015 на землях площею 1350,7 га на території Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.

Не погоджуючись з ухвалою та постановою у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Форвард" в поданій до Вищого господарського суду касаційній скарзі просить їх скасувати і відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм ст. ст. 509, 512, 514, 520 ЦК України, ст. ст. 66, 67 ГПК України.

Зокрема, скаржник зазначає про безпідставність задоволення попередніми судовими інстанціями заяви про вжиття заходів до забезпечення позову внаслідок відсутності будь-яких обставин, які б утруднили чи унеможливили виконання рішення господарського суду у цій справі в разі задоволення позовних вимог.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.09.2015 касаційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду на 06.10.2015 о 10год. 55хв.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 розгляд касаційної скарги у справі відкладено на 13.10.2015 на 10 год. 35 хв.

Представник відповідача-2 не скористався своїм процесуальним правом на участь в судових засіданнях касаційної інстанції 06.10.2015 та 13.10.2015, про дату і час яких був належним чином повідомлений ухвалами Вищого господарського суду України від 28.09.2015 та від 06.10.2015.

Представник позивача не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції 13.10.2015, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2015, заявивши клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, посилаючись на участь представника в судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду. Зазначене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на закінчення 15-денного строку розгляду касаційної скарги, встановленого нормою ст. 1118 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника скаржника, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 01.10.2013 Спільним українсько-німецьким підприємством "МАГДОН" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (виконавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (кредитор) укладено договір б/н, за умовами якого виконавець зобов'язується на території 15380,74га сільськогосподарських угідь замовника виконати сільськогосподарські роботи по посіву, обробці, вирощуванню та збиранні врожаю сільськогосподарської продукції, в строки та на умовах цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (п.1.1 договору); сільськогосподарські угіддя розташовані, зокрема, в Сумській області, Липоводолинському районі, село Синівка - 1350,7 га. Перелік полів вказуються в додатках, які є невід'ємними частинами цього договору (п.1.3 договору); комісійна винагорода виконавця складає 10% від суми витрат на виконання робіт за цим договором (п. 3.2 договору); договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 або до повного погашення заборгованості за кредитними договорами №487/02-2009 від 08.09.2009, №001/1-2012/840 від 15.02.2012 та договір №005г-2013/980 про надання банківської гарантії (п.7.1 договору).

24.03.2014 року між Спільним українсько-німецьким підприємством "МАГДОН" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамант Агро" (новий кредитор), Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" (банк) укладено договір про відступлення права вимоги б/н, відповідно до пункту 1.1 якого, первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором від 01.10.2013, укладеним між первісним кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" (боржник) та Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо".

Між тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" (замовник) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Форвард" (підрядник) договір підряду №02/02/15, за умовами якого підрядник зобов'язується на власний ризик виконати за плату відповідно до умов цього договору передбачені статтею 2 цього договору роботи, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх (п.1.1 договору); підрядник зобов'язується здійснити обробіток земельних ділянок, що знаходяться: Сумська обл., Липоводолинський район, територія Синівської с/р на загальній площі 1600 га (п.2.1 договору); договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 (п.10.1 договору).

Зазначаючи про те, що укладення договору від 02.02.2015 обмежує право Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант Агро" на виконання сільськогосподарських робіт по посіву, обробці, вирощуванню та збиранню врожаю сільськогосподарської продукції на сільськогосподарських угіддях, розташованих на території Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, набуте за договором відступлення права вимоги від 24.03.2014, внаслідок здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "Форвард" сільськогосподарських робіт за договором підряду від 02.02.2015 на земельних ділянках, що вже оброблені позивачем за договором від 01.10.2013, останній звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору підряду від 02.02.2015 №02/02/2015, укладеного між відповідачами у справі, та одночасно вказаними обставинами обґрунтував заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві-1 вчиняти дії щодо виконання сільськогосподарських робіт по спірному договору на землях площею 1350,7 га на території Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що укладення договору від 02.02.2015 між відповідачами обмежує право Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамант Агро" на виконання сільськогосподарських робіт по посіву, обробці, вирощуванню та збиранню врожаю сільськогосподарської продукції на сільськогосподарських угіддях, розташованих на території Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області за договором від 01 жовтня 2013 року, у зв'язку з чим попередні судові інстанції визначили наявними підстави для задоволення поданої позивачем заяви.

Втім, такі висновки попередніх судових інстанцій колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду, адже інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів оскарження, предметом судового розгляду у справі №920/696/15 є вимога немайнового характеру про визнання недійсними договору підряду від 02.02.2015 №02/02/2015, укладеного між відповідачами у справі.

Отже, незалежно від результатів вирішення господарським судом спору у цій справі, наказ та примусове виконання рішення за вказаними позовними вимогами не видається, оскільки виконавче провадження у разі визнання договору недійсним не провадиться, а вимога про застосування реституції позивачем не заявлена. Таким чином, обставини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у справі №920/696/15, відсутні.

При цьому, такі обставини не були встановлені і судами попередніх інстанцій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у цій справі не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам ст. 66 ГПК України.