Постанова ВГСУ від 13.10.2015 року у справі №5021/1720/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Справа № 5021/1720/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного

управління ДФС у Сумській області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015

та ухвалу господарського суду Сумської області від 02.06.2015

у справі №5021/1720/12 господарського суду Сумської області

за заявою голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою

відповідальністю "Смоковниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смоковниця"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 02.06.2015 (суддя Костенко Л.А.) в задоволенні заяви № 1137/10/18-19-10 від 13.05.2015 Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Смоковниця" в сумі 1190,00 грн. у справі № 5021/1720/12 - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 (колегія суддів у складі: Фоміна В.О. - головуючий, Пуль О.А., Шевель О.В.) ухвалу господарського суду Сумської області від 02.06.2015 залишено без змін.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція (ДПІ) у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області просить скасувати вказані вище ухвалу суду першої інстанції від 02.06.2015 та постанову суду апеляційної інстанції від 07.07.2015, прийняти нове рішення, яким визнати поточні кредиторські вимоги ДПІ у м. Сумах у сумі 1190,00 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів. В обґрунтування посилається на невірне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 1, 14, 23, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі про банкрутство ТОВ "Смоковниця" порушено ухвалою господарського суду Сумської області від 21.11.2012 відповідно до ст. 51 Закону.

Постановою господарського суду Сумської області від 03.12.2012 боржника - ТОВ "Смоковниця" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Іваненко Н.О.

08.12.2014 ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області звернулася із заявою №62360/18-19-25.02-15 від 28.11.2014 про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 1919,80 грн. Зазначена заява відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" направлена господарським судом ліквідатору для розгляду. Заява розглянута ліквідатором та відмовлено ДПІ у м. Сумах у визнанні заявлених вимог.

14.05.2015 до суду від кредитора - ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області надійшла уточнена заява №1137/10/18-19-10 від 13.05.2015, в якій ДПІ просить суд прийняти заяву і додатково включити в реєстр вимог кредиторів поточні вимоги ДПІ у м. Сумах до боржника ТОВ "Смоковниця" в сумі 1190, 00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство; поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

Статтею ст. 23 Закону передбачено наслідки визнання боржника банкрутом, зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Також згідно положень зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Системний аналіз норм статті 1, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25 Закону свідчить, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Отже, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у боржника не виникає будь-яких нових поточних зобов'язань, у т.ч. зі сплати обов'язкових платежів, що можуть бути заявлені в порядку статті 23 Закону про банкрутство.