ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2014 року Справа № 910/1095/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Андрій"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 р. у справі № 910/1095/14 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Андрій"доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києвіпровизнання недійсною та скасування постановиза участю представників:
позивача: Дуб І.В.
відповідача: не з'явився
в с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Андрій" (далі - ТОВ "Фірма "Андрій") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі - Інспекція) про визнання недійсною та скасування постанови № 649/13/7-26-47/2612/02/2 від 26.12.2013 р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р. (суддя Ващенко Т.М.) позов задоволено повністю, визнано недійсною та скасовано постанову № 649/13/7-26-47/2612/02/2 від 26.12.2013 р. Інспекції про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 р. (судді Алданова С.О., Кропивна Л.В., Чорногуз М.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ТОВ "Фірма "Андрій" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 р. як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 р. залишити в силі.
Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Предметом позову у даній справі є скасування винесеної Інспекцією постанови № 649/13/7-26-47/2612/02/2 від 26.12.2013 р. про накладення штрафу на ТОВ "Фірма "Андрій" за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Господарським судам, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України, підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
Юрисдикцію адміністративних судів визначено ст. 17 КАС України. Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Суб'єктом владних повноважень, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватись відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" визначено, що для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, згідно з положеннями п. 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553 (далі - Порядок), покладено на Держархбудінспекцію та її територіальні органи.
У відповідності до Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України № 439/2011 від 08.04.2011 р. (далі - Положення), Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.
Державна архітектурно-будівельна інспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька регіонів) територіальні органи (п. 6 Положення).
Основними завданнями Державної архітектурно-будівельної інспекції, згідно з п. 3 Положення, є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, а саме: здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури; внесення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пропозицій щодо формування політики із відповідних питань.
З приписів Порядку та Положення вбачається, що для виконання покладених на неї завдань Державна архітектурно-будівельна інспекція має право в установленому порядку складати акти перевірок у сферах містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства; складати протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства, накладати штрафи відповідно до законодавства.
Державна архітектурно-будівельна інспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за виконанням приписів про усунення порушень вимог законодавства у сферах містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил, у сфері житлово-комунального господарства; розглядає справи про правопорушення у сферах містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства з прийняттям відповідних рішень.
З огляду на дане, Державна архітектурно-будівельна інспекція є суб'єктом владних повноважень в розумінні ст. 3 КАС України.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що спір у даній справі підвідомчий суду адміністративної юрисдикції.
Сервисы для юристов