Постанова ВГСУ від 13.08.2014 року у справі №922/303/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 922/303/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.,суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід02.07.2014р.у справі№922/303/14Господарського судуХарківської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Харківгаз"простягнення сумиза участю

- позивача:Подшебякіна О.М. (довіреність від 30.12.13р.)- відповідача:Юркова Т.С. (довіреність від 26.12.13р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) просила стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (далі - відповідач) 1,24 грн. заборгованості за договором поставки природного газу, 4 482 982,94 грн. пені, 2 439 880,63 грн. інфляційних втрат, 952 301,86 грн. три відсотки річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не вчасно і не повністю розраховувався за поставлений йому газ.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.04.2014р. (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бондаренко В.П., судді Ільїн О.В., Россолов В.В.) це рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу скасовано, в позові відмовлено в цій частині, в частині стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат рішення змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача 123 972,78 грн. пені; 862 291,51 грн. трьох відсотків річних та 2 341 443,30 грн. інфляційних втрат.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у позові та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

У відзиві відповідач вказуючи на законність і обґрунтованість постанови господарського суду апеляційної інстанції, просить її залишити без змін.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами укладеного між сторонами 20.12.2010р. договору №06/10-2000 про закупівлю природного газу за державні кошти, з урахуванням додаткових угод до нього, позивач зобов'язався передати природний газ власного видобутку виключно для подальшої реалізації населенню, а відповідач, в свою чергу, приймати та оплачувати на умовах цього договору. Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

На виконання умов вищевказаного договору позивачем було поставлено відповідачу природний газ на суму 294130853,95 грн.

Відповідач, в свою чергу, природний газ отримав та розрахувався частково на суму 294130852,71 грн.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 1,24 грн., суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості відповідачем не сплачена.

Не погодившись з такими висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до листа відповідача № 4857 від 30.12.2011р заборгованість відповідача була погашена в рахунок заборгованості за договором № 06/08-633 від 14.05.2008р. суму 1,25 грн.

Задовольняючи позов в частині стягнення пені в сумі 4482982,94 грн., суд першої інстанції виходив з того, що пеня нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок є правильним. Також, суд першої інстанції не задовольнив клопотання відповідача про зменшення пені, оскільки не вважає важкий фінансовий стан підприємства винятковим випадком, важкий фінансовий стан у повній мірі стосується обох сторін, а відповідно до законодавства не є підставою для зменшення неустойки.

Не погодившись із такими висновками суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем було надано клопотання про зменшення розміру пені на 80% до 123972,78 грн.

Також цим судом встановлено, що причиною проведення несвоєчасних розрахунків з позивачем є несвоєчасне проведення розрахунків контрагентів відповідача за поставлений природний газ. Так, станом на 01.01.2013р. дебіторська заборгованість населення складала 126 589,153 тис. грн., бюджетних організацій - 4 605,615 тис. грн., промислових та комунально-побутових споживачів - 11 269,541 тис. грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що обставини справи свідчать про знаходження підприємства відповідача у скрутному фінансовому стані, відсутність вини відповідача щодо неналежного виконання свого зобов'язання за спірним договором, враховуючи статус відповідача та той факт, що газ, постачання якого було здійснене, призначений для забезпечення потреб населення, яке має значну заборгованість перед відповідачем, тому, клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 123972,78 грн. підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення в цій частині суд апеляційної інстанції застосував приписи: статті 83 Господарського процесуального кодексу України, яка надає господарському суду право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, якою визначено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; частини 3 статі 551 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Заперечуючи проти таких висновків суду апеляційної інстанції позивач у касаційній скарзі посилається на те, що розмір зменшеної пені не є співрозмірним в контексті інтересів сторін, та зазначив, що суд повинен був об'єктивно оцінити всі обставини у їх сукупності.

Між тим, такі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Так, приписами статті 111 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи (ч.2).

Відповідно до положень частини першої пункту четвертого цієї статті касаційна скарга повинна містити зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права (ч.1 п.4), однак таких доводів у цій частині касаційна скарга не містить.

Згідно приписів статті 1115 вказаного кодексу у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Відповідно до положень статті 1117 цього кодексу переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного та встановлених судами обставин справи, наведені у касаційній скарзі доводи та зазначені норми права не дають правових підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції у вказаній частині.