Постанова ВГСУ від 13.08.2014 року у справі №917/258/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 917/258/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 рокуу справі за позовомПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" простягнення коштів В С Т А Н О В И В:

у лютому 2014 року, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" 3 479 433,90 грн. попередньої оплати, 893 987,25 грн. - 24 % річних за користування коштами, 1 536 760 грн. пені і 3 730 000 грн. штрафу, за порушення зобов'язань за договором № К036POL-F від 26.06.2013 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.05.2014 року позов задоволено частково та постановлено про стягнення з відповідача 3 479 433,90 грн. передоплати, 235 648,24 грн. річних та 768 380 грн. пені, а в решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 3 730 000 грн. штрафу скасовано та постановлено нове рішення, яким позов у цій частині задоволено. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постанова апеляційного господарського суду оскаржена в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 06.08.2014 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову апеляційного суду в частині задоволення позову щодо стягнення 3 730 000 грн. штрафу скасувати, як незаконну.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 712 ЦК України встановлено, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. (ч. 3 ст. 693 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № К036POL-F від 26.06.2013 року, за умовами якого СТОВ "Прогрес" (постачальник) зобов'язалось до 01 листопада 2013 року поставити ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець) товар (сільськогосподарську продукцію: зерно кукурудзи 3 класу у кількості 7 460 метричних тонн), а останній оплатити вартість цього товару (п.п. 1.1, 1.2 договору).

За п.п. 3.1, 3.1.1 та 4.1 цього договору, оплата здійснюється шляхом перерахування продавцю 100 % попередньої оплати у сумі 7 460 000 грн., протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором.

Пунктом 5.4 зазначеного договору встановлено, що у випадку порушення постачальником грошових зобов'язань, останній зобов'язаний сплатити покупцю проценти у розмірі 24 % річних за весь час користування грошовими коштами.

Згідно п. 6.3 договору, у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, останній зобов'язаний сплатити покупцю штрафну санкцію у розмірі 0,2 % від загальної вартості товару визначеної п. 3.1, за кожен день прострочення, а за прострочення зобов'язання поставки товару понад 15 днів, постачальник до того ж сплачує штраф у розмірі 50 % від суми визначеної п. 3.1 договору.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань судами попередніх інстанцій встановлено, що за платіжним дорученням № 770 від 01.07.2013 року позивач перерахував 7 068 350 грн. попередньої оплати, а відповідач у свою чергу до 25.12.2013 року здійснив поставку обумовленого товару всього на суму 3 588 851 грн. (зерно кукурудзи 3 класу у кількості 3 538,26 метричних тонн), виконавши таким чином свої зобов'язання лише частково.

За таких обставин, коли відповідач у встановлений договором строк не поставив позивачу товар в повному обсязі, надлишок сплачених йому коштів не повернув, що підтверджується належними доказами та ним не оспорюється, позивач вправі вимагати повернення передоплати у примусовому порядку, а тому суд першої інстанції та апеляційний господарський суд дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 3 479 433,90 грн. попередньої оплати, 235 648,24 грн. 24 % річних, обрахованих за період неправомірного користування коштами та 768 380 грн. пені, з огляду на наявність обставин, передбачених ст. 233 ГК України,, і підстав для скасування чи зміни судових рішень у цій частині судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Проте, постанова апеляційного господарського суду у частині задоволення позову щодо стягнення штрафу у визначеному ним розмірі не може залишатись без змін, оскільки постановляючи про стягнення з відповідача 3 730 000 грн. штрафу, обрахованого у розмірі 50 % від загальної вартості товару, який підлягав поставці по договору № К036POL-F від 26.06.2013 року, апеляційний суд порушив при цьому принцип розумності та справедливості, не врахував, що розмір штрафу значно перевищує безпосередню заборгованість відповідача, а його стягнення може спричинити тяжкі наслідки для сільськогосподарського підприємства, виробнича діяльність якого у значній мірі залежить від погодних умов, що у деякій мірі і спричинило порушенню договірних зобов'язань, а тому з огляду на зазначене, враховуючи матеріальний стан сторін та керуючись приписами ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, ст. 83 ГПК України судова колегія Вищого господарського суду України вважає за необхідне змінити судові рішення в цій частині, зменшивши суму штрафу, який підлягає стягненню з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" до 700 000 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 року у частині стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (код ЄДРПОУ 21044481) на користь ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (код ЄДРПОУ 37243279) 3 730 000 грн. штрафу змінити, зменшивши суму штрафу з 3 730 000 грн. до 700 000 грн.

У решті рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 року залишити без змін.

Доручити господарському суду Полтавської області видати наказ.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук