ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2014 року Справа № 910/25277/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)з участю представників: позивача: відповідача: Янковська Ю.В. Тарасюк А.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція", підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Інлюкс"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 13 березня 2014 року Київського апеляційного господарського суду від 12 червня 2014 рокуу справі№ 910/25277/13за позовомпідприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Інлюкс"додержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"про стягнення 1 005 222, 90 грнВСТАНОВИВ:
У грудні 2013 р. позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення 1 005 222,90 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 (суддя - Головіна К.І.) позов задоволено частково.
Стягнуто з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на користь підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Інлюкс" 181 933, 66 грн - 3 % річних, 16 148, 48 грн - інфляційних втрат за період з 19.08.2011 до 13.02.2013 та 70 997, 06 грн - 3 % річних нарахованих за період з 15.05.2012 до 14.02.2013 на штрафні санкції та матеріальні втрати.
Стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України судові витрати.
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 (головуючий - Ткаченко Б.О., судді - Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 70 997,06 грн, нарахованих за період з 15.05.2012 до 14.02.2013 на штрафні санкції та матеріальні витрати скасовано. Стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України судові витрати.
В решті рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить змінити рішення та постанову господарських судів та стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь підприємства Всеукраїнської громадської організації онкоінвалідів "Спілка онкоінвалідів "Інлюкс" 3 % річних у сумі 181 933,66 грн, 390 173,17 грн - інфляційних втрат, 304 994,91 грн - пені та 71 483,66 грн - 3 % річних та 56 637, 50 грн - інфляційних втрат.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанції, 11.09.2008 між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (відповідач, замовник) та підприємством Всеукраїнської громадської організації "Спілка онкоінвалідів" "Інлюкс" (позивач, підрядник) був укладений договір № 1282 (№ 20-12-1-08-1334 від 24.09.2008), за умовами якого підрядник на свій ризик за завданням замовника якісно і в строк, власними та залученими силами зобов'язаний виконати ремонтні роботи з підготовки відповідача до місії ОСАРТ у встановлений договором термін, відповідно до договірної ціни та в обсягах згідно технічного завдання, які є невід'ємними частинами договору.
У зв'язку із тим, що відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, то 30.12.2008 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП "НАЕК "Енергоатом".
Постановою Київського апеляційного господарського суду 14.05.2012 у справі № 8/23 за апеляційною скаргою відповідача було частково скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2011 та стягнуто з відповідача 4 061 615,00 грн - основної заборгованості, 325 333, 85 грн - 3 % річних, 2 028 325,36 грн - інфляційних втрат, 776 041,96 грн - пені.
Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору та рішення суду, яке набрало законної сили, а також на ст. ст. 610, 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 304 994,91 грн пені, 181 933,66 грн 3 % річних, 390 173,17 грн інфляційних втрат, що нараховані на суму основного боргу у розмірі 4 061 615,00 грн за період з 19.08.2011 до 13.02.2013.
Також просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 71 483,66 грн та 56 637,50 грн інфляційних втрат, що нараховані за період з 15.05.2012 до 14.02.2013 на суму 3 % річних (325 333,85 грн) інфляційних втрат (2 028 325,36 грн), стягнутих рішенням суду від 19.08.2011 та матеріальні втрати у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат на пеню в сумі 776 041,96 грн за період з 15.05.2012 до 14.02.2013, стягнуту за рішенням суду.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, остаточне стягнення заборгованості відбулося несвоєчасно, а лише 14.02.2013, що підтверджується витягом з банківського рахунку позивача за 14.02.2013 та постановою відділу Державної виконавчої служби ГУЮ в місті Києві про закінчення примусового виконання рішення суду за виконавчим провадженням ВП № 33250671.
Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202-205 ГК України, ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Таким чином, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції в цій частині, зробивши повторний арифметичний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з 19.08.2011 до 13.02.2013 на суму заборгованості у розмірі 4 061 615,00 грн прийшли до правильного висновку про часткове їх задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача 181 933,66 грн - 3 % річних та 16 148,48 грн - інфляційних втрат.
Сервисы для юристов