ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2014 року Справа № 910/23747/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючого),
Гончарука П.А. (доповідача),
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 9 квітня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2014 року у справі № 910/23747/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" до приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс"; Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм"; Державної реєстраційної служби України; товариства з обмеженою відповідальністю "Пост Преміум"; за участю третіх осіб - ОСОБА_4; товариства з обмеженою відповідальністю "Земля-50"; приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5; публічного акціонерного товариства "Банк Форум"; товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мітех"; товариства з обмеженою відповідальністю "Альтус Істейт", про визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі та скасування рішення про державну реєстрацію прав, -
Встановив:
У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія "Інтерінвестсервіс" (далі - відповідач-1), Української студії телевізійних фільмів "Укртелефільм" (далі - відповідач-2), Державної реєстраційної служби України (далі - відповідач-3) та товариства з обмеженою відповідальністю "Пост Преміум" (далі - відповідач-4) про визнання права власності на двокімнатну квартиру № 529 загальною площею 93,6 м2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 98818580000), розташовану за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійсним свідоцтва про право власності № 5831567, виданого 8 липня 2013 року Реєстраційною службою Головного управлінням юстиції у м. Києві; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 3735991 від 8 липня 2013 року 11:30:32; зобов'язання відповідачів-1,2,4 передати позивачу за актом приймання-передачі двокімнатну квартиру № 529 загальною площею 93,6 м2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 98818580000), розташовану за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання відповідачів-1,2 передати позивачу копію акту Державної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1, секція "Ж", копію рішення органу місцевого самоврядування про затвердження акту Державної комісії прийняття закінченого будівництвом житлового будинку з нежитловими приміщеннями за адресою АДРЕСА_1, секція "Ж"; зобов'язання відповідача-3 провести державну реєстрацію прав власності позивача, видати позивачу свідоцтво про право власності на зазначену двокімнатну квартиру, внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності згідно запису про право власності № 1553990; стягнення з відповідача-1 на користь позивача штрафу за прострочення терміну передачі новозбудованого майна в розмірі 3% від суми договору, а саме, 9725,10 грн., обгрунтовануючи свої позовні вимоги невиконанням інвестиційного договору № 236/F від 16 листопада 2005 року в частині передачі відповідачем-1 у власність позивачу вищевказаного об'єкту нерухомого майна та прав на нього.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 9 грудня 2013 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено: ОСОБА_4 та товариство з обмеженою відповідальністю "Земля-50".
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27 січня 2014 року залучено до участі у справі третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1, публічне акціонерне товариство "Банк Форум".
Ухвалою господарського суду м. Києва від 26 лютого 2014 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мітех" і товариство з обмеженою відповідальністю "Альтус Істейт". Разом з тим, вказаною ухвалою до участі у справі залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 9 квітня 2014 року до участі у справі в якості іншого відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Альтус Істейт".
В березні 2014 року позивач звернувся до господарського суду з заявою про застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка є предметом спору, посилаючись на те, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 9 квітня 2014 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2014 року, за заявою позивача вжито заходів до забезпечення позову, а саме: накладено арешт на квартиру № 529 (реєстраційний номер суб'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 98818580000), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю "Альтус Істейт".
У касаційній скарзі відповідач-1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.
Сторони у справі не скористались правом на участь в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Розглядаючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, господарський суд першої інстанції зазначив, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Позов, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Судом встановлено, що доводи, викладені в заяві позивача, підтверджені відповідними доказами, які є належними та допустимими в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а отже, побоювання заявника щодо можливості відчуження спірного нерухомого майна, що, в свою чергу, призведе до неможливості або утруднення виконання судового рішення у справі в разі задоволення позову, є обґрунтованими.
Встановивши наявність зв'язку між накладенням арешту на спірне майно та предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами, визнавши, що вжиття наведеного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та в разі задоволення позову - забезпечить можливість відновлення його порушених прав, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову та накладення арешту на спірне нерухоме майно.
З такою ухвалою погодився й апеляційний господарський суд, залишивши її без змін.
Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного процесуального законодавства, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.
Доводи відповідача-1, викладені в касаційній скарзі, були предметом розгляду в апеляційній інстанції і їм дана правильна правова оцінка.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних у справі судових рішень не вбачається.
Сервисы для юристов