Постанова ВГСУ від 13.08.2014 року у справі №904/5611/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 904/5611/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2014у справі№ 904/5611/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПрокурора Жовтневого району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 10 425,73 грн.в судовому засіданні взяли участь представники: - Криворізької міської ради повідомлений, але не з'явився; - Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" Лотанюк С.В.; - ФОП ОСОБА_4 ОСОБА_6, ОСОБА_4 особисто; - прокуратури Бондарчук В.М.; ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2013 у справі №904/5611/13 (суддя Соловйова А.Є.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 (судді: Іванов О.Г., Подобєд І.М., Березкіна О.В.), задоволений позов Прокурора Жовтневого району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (надалі прокуратура) в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (надалі позивач 1), в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (надалі позивач 2/ КП "Криворіжтепломережа") до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі відповідач/ФОП ОСОБА_4) про стягнення 10 425,73 грн.

Відповідач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення з відповідача заборгованості за договором №3354 "на отпуск тепловой энергии на нужды отопления, вентиляции и горячого водоснабжения" від 18.10.2001 (надалі спірний договір), укладеним між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (за договором - постачальник) та ФОП ОСОБА_4, у розмірі (згідно з уточненнями позовних вимог) 10 026,07 грн. - основної заборгованості, 232,57 грн. 3% річних та 167,09 грн. пені.

Залишаючи в силі рішення місцевого господарського суду, яким було задоволено вказаний позов, апеляційний господарський суд виходив з того, що матеріалами справи, а саме: рахунками-фактурами, підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за період з жовтня 2011 року по квітень 2013 року у сумі 10 026,07 грн. Пунктом 25 спірного договору сторони узгодили, що у разі несплати рахунку по спливу п'яти днів з дня його пред'явлення, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,75% за кожний день прострочення, наслідком чого є правомірність нарахування на вказану основну заборгованість пені у сумі 167,09 грн., так само, як і 3% річних у сумі 232,57 грн., заявлених на підставі ст. 625 ЦК України.

При цьому, відхиляючи доводи ФОП ОСОБА_4 щодо демонтування в 2009 році приборів опалення із приміщень, в які, згідно з спірним договором, поставлялася теплова енергія та щодо відмови в 2010 році ФОП ОСОБА_4 від спірного договору, апеляційний господарський суд послався на те, що демонтаж приборів опалення відбувся із порушенням, про що складено Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" в 2013 році акти-приписи від 18.12.2013, що не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати заявленої до стягнення заборгованості; стосовно ж заяви відповідача про відмову від спірного договору від 31.10.2012, вх. №6556, то як зазначив суд апеляційної інстанції, Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" відмовило в розірванні спірного договору з причин відсутності документів на відключення приміщень від централізованого опалення, передбачених Порядком відключення окремих нежилих приміщень житлових будинків централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4.

Вищий господарський суд України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 18.10.2001 між КП "Криворіжтепломережа" та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір № 3354 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції і гарячого водопостачання.

Пунктом 1 договору передбачено, що КП "Криворіжтепломережа" зобов'язується відпускати відповідачу теплову енергію на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару. Позивач зобов'язався відпускати відповідачу теплову енергію на об'єкти, зазначені в таблиці №2 (склад, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; магазин продтоварів, що розташований за адресою: АДРЕСА_2) у відповідності до встановленого плану теплоспоживання (п. 1 договору, таблиці №1, №2).

Тарифи теплової енергії, передбачені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №119 від 20.09.2011 "Про встановлення тарифів на теплову енергію КП "Криворіжтепломережа", відповідно до якої тариф складає 954,048 грн. за 1 Гкал (з ПДВ).

Відповідно до п. 25 договору оплата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем (відповідачем) протягом 5 днів після отримання рахунку.

Згідно з п. 26 договору сторони встановили строк його дії, а саме: з 13.10.1999 по 31.12.2001, та узгодили, що договір вважається продовжений, якщо за місяць до закінчення строку не буде мати місце заява однієї зі сторін про відмову від дійсного договору або його перегляді.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, КП "Криворіжтепломережа" як і передбачено умовами спірного договору, направляло відповідачу рахунки-фактури за період з жовтня 2011 року по квітень 2013 року (спірний період) на оплату спожитої енергії, які, як встановлено судами та про що свідчать матеріали справи (реєстри рахунків а.с. 30-43), отримувалися відповідачем, проте, в порушення умов договору (п. 25 та ст. 530 ЦК України) сплачені не були. Так, згідно з рахунками-фактурами за спірний період, відповідачем спожито 10,51 Гкал теплової енергії, загальною вартістю 10 026,07 грн. з ПДВ.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин, враховуючи вказані норми, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність у відповідача перед КП "Криворіжтепломережа" заборгованості за спірним договором у розмірі 10 026,07 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 4 вказаної норми).

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, сторони у спірному договорі передбачили, що у разі несплати споживачем рахунку протягом п'яти днів з дня його пред'явлення, останній сплачує постачальнику пеню в установленому договором розмірі. Отже, здійснивши перевірку нарахованої до стягнення з відповідача пені у сумі 167,09 грн., суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про задоволення такої позовної вимоги.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.