ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2014 року Справа № 904/1881/14
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Жаботиної Г.В.,
розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014 р.та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 р.у справі № 904/1881/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"допублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення 3 242,13 грн. плати за користування вагонамив судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача: Федусова Р.М. (дов. від 01.01.2014р.), Русанова В.В. (дов. від 01.01.2014р.);
відповідача: Дарій Л.М. (дов. від 23.01.2014р.),
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014р. у справі № 904/1881/14 (суддя: Юзіков С.Г.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ, 3 242,13 грн. - плати за користування вагонами, 1827,00 грн. - судового збору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2014р. (головуючий суддя: Чус О.В., судді: Дармін М.О., Прудніков В.В.), апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014р. у справі № 904/1881/14 залишено без змін.
Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2014р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 р. у даній справі та прийняти нове рішення, згідно якого в позові відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.
Позивача скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
На підставі договору від 06.11.2008р. №ПР/М-08-2/11-2476аНЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, за накладними, які містяться в матеріалах справи, порожні вагони власності ПАТ "Укренерготранс" були прийняті залізницею до перевезення на адресу одержувача ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".
Відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами (далі Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. №113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за № 165/3458, на шляху прямування дані вагони були затримані на підставі наказів № 510, 511 від 23.09.13р. через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг, у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою під'їзну колію. За час затримки вагонів, згідно до відомостей плати за користування вагонами №26099850, 27099866, 28099867, залізницею було нараховано плату за користування вагонами у сумі 3242,13 грн. У зазначених документах працівники відповідача зазначили про відмову від оплати за наказами № 510. 511, оскільки колії були вільні, вагони прийняти могли.
Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що нормативні документи, які визначають, зокрема, порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статут залізниць України, визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до ч.1 ст.17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах.
Вирішуючи справу по суті, суди виходили з того, що відповідно до ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.
Згідно зі статтею 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.
Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких у графі "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Порядок та розмір нарахування плати за перевезення власних приватних порожніх вагонів встановлений у пункті 17 Тарифного керівництва №1. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Накази про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення були видані через наявність на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вагонів, що надійшли на його адресу. За цим фактом станціями затримки Новоблачна, Приворот у порядку передбаченому п.п. 9, 10 Правил, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 109 від 23.09.2013р., № 33 від 23.09.2013р., акти загальної форми ГУ-23 №109 від 23.09.2013р., №33 від 23.09.2013р. Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Кривий Ріг представникам комбінату вручено в порядку і строки, визначені, абз.4 п.10 р. III Правил користування вагонами та контейнерами.
Позивач посилався на те, що на час прийняття спірних наказів на станції Кривий Ріг колії були зайняті, а ті що періодично звільнялися, позивач використовував для обгону локомотивів чи проведення маневрових робіт. Зайнятість прийомо-відправочних колій по ст. Кривий Ріг, згідно з технологічним процесом роботи станції планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку УЗ і власних, вагонів з вантажами на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів і ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції. Згідно п.13.2.1 п.14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005р. № 5076, приймання поїздів на станцію має проводитись на вільні колії, які призначені для цього технічно - розпорядчим актом станції.
Посилання на акти загальної форми, як на підтвердження затримки вагонів на колії станції Кривий Ріг з вини одержувача, зазначені також у Положенні про зайнятість колій по ст. Кривий Ріг.
Сервисы для юристов