Постанова ВГСУ від 13.08.2014 року у справі №13/249-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 13/249-07 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргу фермерського господарства "Лебедине"

на постанову Київського міжобласного апеляційного

господарського суду від 05.09.2007 року

у справі № 13/249-07 Господарського

суду Київської

області

за позовом ВАТ "Племінний завод "Бортничі"

до 1. Бориспільської районної державної адміністрації

2. фермерського господарства "Лебедине"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

за участю представників сторін:

позивача - не з"явились,

відповідача - не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.07.2007 р. (суддя - Наріжний С.Ю.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір від 28 січня 2004 року, що укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Лебедине", посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєстрі за № 238. Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий фермерському господарству "Лебедине" 09 лютого 2004 року (серія КВ № 067239, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів за № 769) на підставі договору від 28 січня 2004 року, що укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Лебедине", посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєстрі за № 238.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.09.2007 р. (судді - Зеленіна Н.І., Жук Г.А., Мазур Л.М.) рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2007 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, Фермерське господарство "Лебедине" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.11.2007 року, на підставі ч.1 ст.79 ГПК України було зупинено провадження у справі та зобов'язано сторони негайно повідомити суд про обставини, що зумовили зупинення касаційного провадження.

Проте, сторони за тривалий час цього не зробили, що зумовило касаційну інстанцію з власної ініціативи поновити касаційне провадження.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом участі у розгляді касаційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.