Постанова ВГСУ від 13.07.2016 року у справі №923/1202/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 923/1202/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівБожок В.С., Полянський А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Херсонські магістральні електричні мережі"на постановуОдеського апеляційного господарського судувід17.03.2016у справі№923/1202/15Господарського судуХерсонської областіза позовомКомунального підприємства "Міський водоканал" доДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Херсонські магістральні електричні мережі"простягнення суми

за участю

- позивача:Терещенко Є.В. (довіреність від 02.02.2016)- відповідача:Пінчук О.В. (довіреність від 29.01.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Комунальне підприємство "Міський водоканал" (далі - позивач) просило, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, прийнятих судом до розгляду, стягнути з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Херсонські магістральні електричні мережі" (далі - відповідач) 27 179,84 грн. боргу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, з яким позивач уклав договір про надання послуг водопостачання та водовідведення та додаткову угоду № 1, не розрахувався за надані послуги, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за період з 01.11.2013 по 31.12.2014.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.12.2015 (суддя Немченко Л.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Поліщук Л.В., судді Таран С.В., Туренко В.Б.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 27 179,84 грн. заборгованості за надані послуги, в решті позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані вище судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.12.2008 між сторонами у справі укладено договір №1009 про надання послуг з водопостачання та водовідведення, а також додаткову угоду № 1 до нього, за умовами якого позивач зобов'язувався своєчасно надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, а останній зобов'язувався своєчасно оплачувати наданні послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором, а також оплачувати стічні води, що утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та поливально-мийні роботи під час прибирання територій.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 договору сторони визначили, що договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за один місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договір є чинним на час вирішення спору.

Пунктами 1.2, 2.13, 3.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 сторони визначили характеристику об'єкта надання послуг та перелік об'єктів відповідача, а також зобов'язання останнього щомісячно до 10 числа поточного місяця надавати позивачу покази засобів обліку води.

Додатковою угодою № 1 від 03.01.2013 сторони розділ 3 договору доповнили п.3.14, згідно з яким відповідач відповідно до пункту 4.10. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, із змінами внесеними наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 27.03.2012 №131, оплачує позивачу за середньорічний об'єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води) і неорганізовано потрапляє в мережі водовідведення відповідача або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на його території, у мережі водовідведення позивача, як при загально сплавній, так і при роздільній системі водовідведення, із розрахунку відповідно до п.п. 4.10 - 4.13 Правил.

Пунктами 3.15, 3.16 договору в редакції додаткової угоди № 1 визначено, що розрахунок між сторонами за обсяги наданих послуг здійснюється відповідно до тарифів затверджених рішенням Новокаховської міської ради № 57 від 11.02.2011, що складає суму 5,24 грн. за 1м3 стоків. Відповідач зобов'язався отримувати один раз на квартал у позивача рахунок за об'єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання території, до 15-х чисел наступних місяців: січня, квітня, липня, жовтня та повністю оплатити його до 30 числа, незалежно від претензій.

Відповідно до п.7 додаткової угоди, остання набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід'ємною частиною договору №1009 від 01.12.2008.

Судами встановлено, що 07.06.2013 представниками позивача проведено обстеження об'єкту відповідача та складено відповідний акт з визначенням території, з якої атмосферні опади неорганізовано потрапляють у систему каналізації.

Згідно здійсненого розрахунку обсяг снігових і дощових вод, які неорганізовано потрапляли до міської каналізації у період дощів та сніготанення через люки каналізаційних колодязів на території відповідача за період січень 2013 року - грудень 2014 року, склав 5993 куб. м.

Для розрахунку плати за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів (в тому числі за додаткові обсяги стічних вод, що утворилися внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт з території підприємства та надійшли до міської каналізації) позивач застосовував тариф на водовідведення, який становив у січні 2013 року - вересні 2013 року - 5,50 грн. з ПДВ; у жовтні 2013 року - лютому 2014 року - 5,92 грн. з ПДВ; у березні 2014 року - червні 2014 року - 8,63 грн. з ПДВ; у липні 2014 року - 8,63 грн. з ПДВ, у серпні 2014 року - грудні 2014 року - 7,09 грн. з ПДВ.

Враховуючи загальну вартість послуг по прийманню стічних вод, що надходили до міської каналізації у період дощів та сніготанення через люки каналізаційних колодязів відповідача, позивачем протягом січня 2013 року по грудень 2014 року нараховано до сплати 40978,12 грн. з ПДВ.

Судами також встановлено, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.11.15 у справі № 923/1475/15, за позовом відокремленого підрозділу "Херсонські магістральні електричні мережі" Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до комунального підприємства "Міський водоканал" про визнання недійсною додаткової угоди № 1 до договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення № 1009 від 01.12.2008 було відмовлено. Цим рішенням суду було встановлено, що додаткову угоду № 1 до договору було укладено 11.11.2013.

На виконання умов договору, позивач виставив для оплати відповідачу за період з листопада 2013 року по грудень 2014 року такі рахунки: рахунок № 9287 від 18.12.2015 на суму 15874,03 грн. за листопад 2013 року по лютий 2014 року та за березень 2014 року по червень 2014 року; рахунок № 7687 від 22.10.2014 на суму 5073,70 грн. за липень 2014 року та серпень 2014 по вересень 2014 року; рахунок № 550 від 19.01.2015 на суму 6232,11 грн. за жовтень 2014 року по грудень 2014 року на загальну суму 27179,84 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що розрахунок плати за скидання відповідачем стічних вод у міську каналізацію за період з листопада 2013 року по грудень 2014 року у розмірі 27179 грн. 84 коп. є вірним та обґрунтованим.

Між тим, апеляційний суд без перевірки обґрунтування неможливості подання додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від відповідача, прийняв та послався у своїй постанові на додатковий доказ - довідку Херсонського обласного центру з гідрометеорології від 14.01.2016 № 37-03/1-04/76.

Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Отже у порушення наведеної норми права суд апеляційної інстанції без перевірки обґрунтування неможливості подання додаткових доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від відповідача, та без наведення своїх висновків з цього питання у процесуальному документі, незаконно послався на вказану довідку як доказ у справі, та поклав її в основу своєї постанови.