ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2015 року Справа № 926/1203/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій областіна постанову відЛьвівського апеляційного господарського суду 10.03.2015у справі Господарського суду№ 926/1203/14 Чернівецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Чернівецького регіонального відділення акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"доВідділу Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій областіпростягнення заборгованостіу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Перетятько С.М.;- відповідача Пендерецький П.В.; Телецька Я.П.;ВСТАНОВИВ:
08.08.2014 Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Чернівецького регіонального відділення акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Відділу Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області про стягнення заборгованості за кредитним договором № 16-12/2013 від 16.12.2013 у розмірі 423 535, 91 грн., з яких 377 500, 00 грн. заборгованість по кредиту, 32 202, 88 грн. заборгованість по несплачених відсотках, 6 286, 15 грн. пеня за прострочення сплати кредиту, 884, 81 грн. пеня за прострочення сплати відсотків, 6 662, 07 грн. інфляційних витрат.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.10.2014 у справі № 926/1203/14 (суддя Марущак І.В.) стягнуто з Відділу Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області на користь Чернівецького регіонального відділення акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" 120 718, 15 грн. заборгованості по кредиту, 6 286, 15 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 884, 81 грн. пені за прострочення сплати процентів, 6 662, 07 грн. інфляційних втрат; в іншій частині у позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 у справі № 926/1203/14 (колегія суддів у складі: Новосад Д.Ф. - головуючий суддя, судді Мельник Г.В., Орищин Г.В.) скасовано рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.10.2014 у справі № 926/1203/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 288 984, 73 грн., та в цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено; в іншій частині рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.10.2014 у справі № 926/1203/14 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Відділ Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 у справі № 926/1203/14, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційними скаргами, скаржники посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для стягнення з відповідача визначені позивачем заборгованість по кредиту, заборгованість по несплачених відсотках, пеню за прострочення сплати кредиту, пеню за прострочення сплати відсотків та інфляційні витрати.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 16.12.2013 між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" в особі Чернівецького регіонального відділення акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та Відділом Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області укладено кредитний договір № 16-12/2013.
Згідно із п. п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 кредитного договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, далі в тексті - "кредит", на умовах, визначених цим договором. Кредит надається в сумі 453 000, 00 грн. Строк користування (термін повернення) кредитом до 15.12.2014 включно.
Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено, що процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 19% (дев'ятнадцять) процентів річних. Сторони погоджуються, що у разі не погашення позичальником кредиту у строк, визначений п. 1.3 цього договору, починаючи з наступного календарного дня за датою, вказаною у п. 1.3 цього договору, нарахування процентів за простроченим кредитом (простроченою його частиною) здійснюється за фіксованою процентною ставкою у розмірі 24 (двадцять чотири) проценти річних.
Відповідно до п. 2.7 кредитного договору повернення кредиту відбувається шляхом здійснення платежу на рахунок для погашення заборгованості, відкритий банком позичальнику відповідно до п. 2.11 цього договору, в строки та в сумах, передбачених графіком, та не пізніше дати, зазначеної в п. 1.3. цього договору. Кредит (частина кредиту) не погашений в строк, визначений п. 1.3 цього договору, та/або згідно із графіком, вважається простроченим.
Згідно із п. 2.10 кредитного договору проценти позичальник повинен сплачувати щомісяця до 7 (сьомого) числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за кредитом в повному обсязі.
Відповідно до додатку 2 до кредитного договору № 16-12/2013 від 16.12.2013 (графік погашення кредиту за кредитним договором) відповідач зобов'язаний був оплачувати рівними частинами по 37 750, 00 грн. кожного місяця з 25.01.2014 по 15.12.2014.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із п. 5.1 кредитного договору не зважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту (в повному обсязі, або у визначеній банком частині), та іншої заборгованості за цим договором, зокрема, у випадку прострочення сплати чергового платежу по кредиту та/або процентам за користування кредитом. Для реалізації цього права банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30-ти календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31-й календарний день після направлення позичальнику такої вимоги строк (термін) повернення кредиту вважається таким, що настав і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за кредитом в повному обсязі.
Пунктом 5.2 кредитного договору передбачено, що якщо позичальник не здійснив повернення заборгованості, відповідно до вимог п. 5.1 цього договору, банк має право вжити заходи по стягненню наявної заборгованості за цим договором.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Сервисы для юристов