Постанова ВГСУ від 13.05.2015 року у справі №904/8024/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 904/8024/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г., суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М. розглянувши

касаційну скаргуприватного підприємства "Ворон" напостанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року у справі№ 904/8024/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп"доприватного підприємства "Ворон"простягнення 77 175,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Логвиненко Л.Г. дов. від 06.01.2015 р.,

відповідача - не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014 р. (суддя - Петренко Н.Е.) в позові відмовлено.

Постановою від 26.01.2015 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду (судді - Чоха Л.В., Антонік С.Г., Чимбар Л.О.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014 року у справі № скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з приватного підприємства "Ворон" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" борг у сумі 77 175 грн., витрати на сплату судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у сумі 1543,50 грн. і судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 771,75 грн.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Приватне підприємство "Ворон" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

Як вбачається матеріалів справи, 15.11.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 149 КР, відповідно до умов п. 1.1. якого позивач зобов'язався у порядку та строки, встановлені Договором, передати у власність відповідача чорний металопрокат, асортимент, кількість і ціна якого вказуються у Специфікації/ях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного Договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору поставки позивач поставляє відповідачу товар окремими партіями.

Право власності на поставлену партію товару і риски загибелі та/або пошкодження товару переходять від позивача до відповідача з моменту передачі-прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної (п.2.5. Договору поставки).

У п. 3.2 Договору поставки зазначено, що оплата здійснюється відповідачем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Згідно з п. 7.2. Договору поставки, у випадку порушення строку оплати за товар, що поставляється, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від простроченого платежу, за кожний день порушення строку.

На виконання умов вищезазначеного Договору поставки, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 552 620,28 грн.

Відповідач, отримавши товар від позивача, не розрахувався за нього в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду та рішенням було визнано заборгованість відповідача перед позивачем на суму 60 085,58 грн.

За вищезазначеним Договором поставки, відповідач також звертався до суду з позовом щодо зобов'язання позивача поставити товар за сплаченими відповідачем рахунками.

Отже, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013 р. по справі № 904/6240/13 встановлено суму заборгованості відповідача перед позивачем на суму 60 085,58 грн. В цьому ж рішенні зазначено, що відповідач за поставлений на його адресу товар у встановлений Договором строк у повному обсязі не оплатив; у зв'язку з чим (згідно наданого позивачем розрахунку та акту звірки розрахунків) за відповідачем станом на 19.08.2013 р. рахується заборгованість в розмірі 60 085,58 грн. Позивач зазначає про те, що вказана сума заборгованості - 60 085,58 грн. була ним визначена з урахуванням всіх оплат відповідача до моменту подання позову до суду (згідно акта звірки, наданого до матеріалів справи). В тому числі, позивач зарахував в оплату поточної заборгованості і наступні оплати: 1. 25.01.13 р. - 30 000,00 грн. (рах. № 1600000134 від 21.01.13 р.); 2. 28.01.13 р. - 15 000,00 грн. (рах. № 1600000134 від 21.01.13 р.); 3. 30.01.13 р. - 20 000,00 грн. (рах. № 1600000134 від 21.01.13 р.); 4. 07.02.13 р. - 25 000,00 грн. (рах. № 1600000134 від 21.01.13 р.).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2014 р. по справі № 904/8145/13 зобов'язано позивача передати відповідачу товар: арматуру 10мм А500, міра кількістю 5 тонн та арматуру 12мм А500, міра кількістю 10 тонн.

Звертаючись з позовом позивач зазначав, що у вищезазначеному рішенні суду зазначено, що "Відповідач виставив Позивачу рахунок №1600000134 від 21.01.2013 р. на суму 77 175 грн. ... зазначений рахунок Позивач оплатив платіжними дорученнями 25, 28, 30.01.13 р. та 07.02.13 р. у на загальну суму 90 000,00 грн. (тобто переплативши 12 825 грн.)". Відповідач при виставленні рахунків №1600000134... на оплату товару, взяв на себе зобов'язання після його повної оплати, а Позивач, оплативши ... отримав право вимагати передачі оплаченого товару. Посилання Відповідача на судове рішення про стягнення боргу з ПП "Ворон" по справі № 904/6240/13 (суддя Васильєв О.Ю.) суд відхиляє з огляду на те, що Відповідач не позбавлений права достягнути з ПП "Ворон" кошти в погашення боргу за поставлений раніше товар". "Отже суд вважає обґрунтованими позовні вимоги Позивача про зобов'язання Відповідача передати Приватному підприємству "Ворон" товар, а саме: арматуру 10мм А500, міра кількістю 5 тонн та арматуру 12мм А500, міра кількістю 10 тонн ".

Виходячи з вищевикладеного, позивач вважав, що визнання судом в рішенні по справі № 904/8145/13 вищевказаних оплат на суму 77 175 грн. здійснених як за поставку товару (рахунок № 1600000134 від 21.01.2013 р. та відповідне зобов'язання передати товар на цю суму, збільшує суму основної заборгованості відповідача за Договором поставки на суму 77 175 грн.

Місцевий господарський суд правомірно відзначив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.13 р. після вивчення первинної документації по Договору поставки та самого Договору поставки встановлено, що борг відповідача перед позивачем складає 60 085,58 грн.

Місцевий господарський суд також відзначив, що виходячи зі змісту позовної заяви відповідач вважає, що можна прийти до висновку, що підставами збільшення суми боргу відповідача перед позивачем (на чому наголошує позивач) є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2014 р. по справі № 904/8145/13, яким зобов'язано саме позивача поставити на користь відповідача товар.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що спір між сторонами по господарським взаємовідносинам, які виникли на підставі Договору поставки вже вирішено Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення від 10.09.13 р. по справі № 904/6240/13, про стягнення боргу у розмірі 60 085,58 грн., яке вступило в законну силу.