Постанова ВГСУ від 13.05.2015 року у справі №904/586/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 904/586/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Дніпропетровської Єврейської релігійної громадина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2014у справі № 904/586/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомДніпропетровської Єврейської релігійної громадидо 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит", 2. Дніпропетровської міської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренола"проприпинення дії державного акта в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачане з'явився - - відповідача-1не з'явився- - відповідача-2не з'явився- - третьої особине з'явився

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2014 року Дніпропетровська Єврейська релігійна громада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит" та Дніпропетровської міської ради, в якій просила суд припинити дію Державного акта на право постійного користування землею за № 000691, виданого Дніпропетровською міською радою 18.02.1998 на земельну ділянку площею 0,0728 га у м. Дніпропетровську по вул. Героїв Сталінграда, 24-д (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.03.2014, яка прийнята та розглянута судом, т.1., а.с.92-93).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2014 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренола".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області 14.04.2014 (суддя Мартинюк С.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 (головуючий Прокопенко А.Є, судді: Дмитренко Г.К., Крутовських В.І.) у даній справі в позові відмовлено повністю. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Дніпропетровська Єврейська релігійна громада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит", Дніпропетровська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренола" не скористалися правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Учасники судового процесу не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справ доказів встановлено, що 03.08.2009 на підставі договору купівлі-продажу частки у спільній діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит" (яке створено на базі Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Берізка", про що зазначено в статуті, т.1, а.с.77-78) продало Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренола" частку у спільній діяльності з будівництва об'єкта нерухомості за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 24-Д (парк Писаржевського) (т.1, а.с.18-19).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2009 у справі № 2/183-09, яке набрало законної сили, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренола" визнано право власності на об'єкт нерухомого майна, який складається з будівель та споруд, що розташований у м. Дніпропетровську по вул. Героїв Сталінграду, 24Д (т.1, а.с.67-70). Виникнення права власності пов'язано з виконанням договору про спільну діяльність про будівництво об'єкту нерухомості від 23.01.2009, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренола" та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит".

На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.11.2009, Дніпропетровська Єврейська релігійна громада придбала у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренола" нерухоме майно - Меморіальний комплекс "Мацева" (Адміністративно-господарський блок літ. Б-1 та споруди), що знаходиться за вказаною адресою (т.1, а.с.10-14).

Земельна ділянка площею 0,0728 га, на якій розташоване зазначене нерухоме майно, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею, виданого Дніпропетровською міською 18.02.1998 і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 000691 (т.1, а.с.25-29), надана у постійне користування ТОВ "Берізка".

Листами № 162 від 23.07.2010 та № 105 від 12.11.2012 Дніпропетровська Єврейська релігійна громада зверталась до Дніпропетровської міської ради з проханням оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розташований Меморіальний комплекс "Мацева" (т.1, а.с.23-24).

31.12.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит" звернулось до Дніпропетровської Єврейської релігійної громади з претензією № 31/12-13 про сплату 68 552, 06 грн. компенсації земельного податку, протягом 7 календарних днів з дня її отримання, сплаченого ним за земельну ділянку загальною площею 0,0728 га у м. Дніпропетровську по вул. Героїв Сталінграда, 24-д (парк Писаржевського) (т.1, а.с.31).

В своєму позові позивач послався на те, що він є власником нерухомого майна - Меморіального комплексу "Мацева" та фактичним користувачем земельної ділянки, на якій дане майно розміщено, однак право користування цією ділянкою оформлено не було. На думку позивача, дія вищевказаного Державного акта на право постійного користування землею має бути припинена у зв'язку з набуттям ним права власності на об'єкт нерухомого майна. В обґрунтування свого позову позивач послався на статті 120, 141 Земельного кодексу України.

Висновки судів попередніх інстанцій про відмову у позові є правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені, невизнані або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм суб'єктивним правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.