ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2014 року Справа № 927/1635/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В.(доповідач), Глос О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Грандвіс"на постановувід 12.03.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 927/1635/13господарського суду Чернігівської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Грандвіс"до Публічного акціонерного товариства "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499"третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаПриватне акціонерне товариство "Бобровицьке АТП - 17499"простягнення 3 559, 68 грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Матяш Н.В. (довіреність № 07 від 02.01.2014) Солохненко В.О. (довіреність № 633 від 08.05.2014); Ковальчук О.О. (довіреність № 634 від 08.05.2014)від третьої особи:Сусло В.О. (довіреність від 09.12.2013)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області (суддя Моцьор В.В.) від 28.01.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Зеленін В.О., Шевченко Е.О.) від 12.03.2014, у справі № 927/1635/13 в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.1, 6, 11, 16, 626, 979, 983, 999 ЦК України, ст.ст.1, 20, 49, 174, 175, 193, 352-355 ГК України, ст.ст.7, 15, 16, 18 Закону України "Про страхування", Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1996 № 1523, ст.ст.4, 42, 43, 32-36, 43 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача та представника третьої особи, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Грандвіс" звернулось з позовом до Господарського суду Чернігівської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499" 3 559,68 грн страхових платежів, утриманих відповідачем з пасажирів під час продажу квитків через каси власних автостанцій.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди правомірно виходили із такого.
01.07.2007 між позивачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Грандвіс", як страховиком, відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Чернігівське обласне підприємство автобусних станцій 17499", як агентом, та третьою особою - Приватним акціонерним товариством "Бобровицьке АТП-17449" (транспортне підприємство) було укладено 3-х сторонню агентську угоду №10-2/02, відповідно до якої позивач здійснює обов'язкове особисте страхування пасажирів автомобільного транспорту від нещасних випадків відповідно до Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 14 серпня 1996, третя особа здійснює перевезення пасажирів, а відповідач реалізує проїзні документи (квитки), утримує страхові платежі (п.1.1) та перераховує страхові платежі, утримані з пасажирів, за відрахуванням винагороди в розмірі 25 % на розрахунковий рахунок позивача (п.3.1).
Пунктом 5 угоди сторони погодили, що вона діє з 01.01.2007 по 31.12.2008. Після закінчення строку агентської угоди, за відсутності заяви однієї з сторін про припинення дії даної угоди на протязі 30 днів до закінчення відповідного календарного року, вона є пролонгованою на кожний наступний рік.
27.06.2012 між відповідачем, як підприємством, та третьою особою, як перевізником, було укладено договір №119 про надання послуг автостанціями відповідача.
Відповідно до умов п.п.1.1, 2.1.4 даного договору відповідач за дорученням третьої особи за агентську винагороду надає їй на території своїх автостанцій комплекс обов'язкових послуг, пов'язаних з організацією і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів автобусами третьої особи, продажем проїзних квитків, диспетчерським управлінням, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформуванням водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги відповідно до вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" і Правил; здійснювати для третьої особи попередній та поточний продаж квитків на проїзд та перевезення багажу.
Згідно п.п.2.1.6, 3.3 договору №119 відповідач зобов'язався перераховувати одержані кошти від продажу квитків за проїзд в автобусі та за перевезення багажу третій особі не пізніше семи робочих днів з дня відправлення відповідного рейсу, остаточний розрахунок не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, за вирахуванням коштів агентської винагороди.
У відповідності до п. 2.3.5 зазначеного договору визначено, що третя особа зобов'язана забезпечувати в установленому законодавством порядку страхування пасажирів самостійно чи за участю відповідача по попередній домовленості.
Пунктом 3.1 зазначеного договору передбачено, що грошові кошти від продажу квитків на проїзд в автобусах по відомостях касового продажу квитків (форма 20АСС) сторони розподіляють: суму вартості за тарифом реалізованих квитків та ПДВ: третій особі - 90%, відповідачу - 10%; суму обов'язкових страхових платежів (за винятком комісійної винагороди 25%) відповідач перераховує позивачу.
Доходи від реалізації багажних білетів касами автостанцій є доходом відповідача, а від реалізації багажних білетів водіями - третьої особи (п.3.2 ).
Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до терміну дії договорів з замовником перевезень (п.9.1).
Як встановлено судами на підставі платіжних доручень, витягу з особового рахунку по розрахунках з третьою особою, відповідачем за період з січня по квітень 2013 в повному обсязі виконані зобов'язання за договором №119 від 27.06.2012 щодо перерахування третій особі коштів, одержаних від продажу квитків за проїзд в автобусі та за перевезення багажу.
Листом №1408 від 28.11.2012 відповідач повідомив позивача та третю особу про відмову від агентської угоди від 01.07.2007 №10-2/02 з 01.01.2013 та про те, що з 01.01.2013 страхові платежі, що утримуються з пасажирів при продажі квитків автостанціями відповідача за дорученням третьої особи, за мінусом агентської винагороди, передбаченої діючим договором між відповідачем і третьою особою, будуть перераховуватись третій особі.
29.12.2012 між позивачем, як страховиком, та третьою особою, як перевізником було укладено договір доручення (агентську угоду) №11-А/04.
Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору №11-А/04 він визначає порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті на приміських, міжміських, міжобласних маршрутах, на маршрутних таксі, при виконанні туристичних та екскурсійних перевезень пасажирів по разовим замовленням і договорам до місця роботи. За цим договором позивач доручає третій особі здійснювати дії направлені на реалізацію обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів, що придбавають квитки на проїзд на маршрутах третьої особи, від імені позивача.
Відповідно до п.3.1 договору №11-А/04 на покриття витрат третьої особи, що пов'язані з виконанням умов цього договору, позивач перераховує третій особі 10% від суми отриманих страхових платежів.
Договір №11-А/04 діє з 01.01.2013 по 31.12.2018 включно (п.5.1).
Як зазначав позивач в позові, він з 01.01.2013 по 30.04.2013 не отримував від відповідача страхові платежі, які отримані останнім при продажу квитків його автостанціями, в зв'язку з чим, позивачу завдано збитки на суму 3 559,68 грн.
У відповідності до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сервисы для юристов