Постанова ВГСУ від 13.05.2014 року у справі №902/1703/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року Справа № 902/1703/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Глос О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво"на постановувід 19.03.2014 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 902/1703/13господарського суду Вінницької областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво"простягнення заборгованості 376 940,19 грн за договором на перевезення вантажу №17/05-2013 від 17.05.13в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: не з'явилисьвід відповідача:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Вінницької області (суддя Яремчук Ю.О.) від 15.01.2014, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Саврій В.А., судді - Дужич С.П., Мамченко Ю.А.) від 19.03.2014, у справі № 902/1703/13 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 357 062,10 грн сума основного боргу; 16 150,95 грн пені, 3 727,14 грн 3 % річних; 7 538,81 грн судового збору; стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 в дохід Державного бюджету України 1 720,50 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.55 Конституції України, ст.ст.42, 43, 22, 32 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" заборгованості 376 940,19 грн за договором на перевезення вантажу №17/05-2013 від 17.05.2013, а саме: 357 062,10 грн суми основного боргу; 16 150,95 грн пені, 3 727,14 грн трьох процентів річних.

Судами встановлено таке.

17.05.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" та Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 уклали договір на перевезення вантажу №17/05-2013, відповідно до п.1.1. якого перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі замовника ( надалі іменується "вантажоодержувач"), а замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу, яка становить з розрахунку 0,85 грн тонна/кілометр з ПДВ.

Розрахунки між перевізником і замовником, згідно п.4.1. договору, здійснюється шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника на підставі виставлених рахунків та актів виконаних робіт, що подаються перевізником до 28 числа кожного місяця.

Вартість перевезення вантажу становить 0,85 гривні тонна/кілометр з ПДВ Замовник зобов'язується сплатити перевізникові плату за перевезення вантажу на підставі виставлених рахунків протягом 5-ти банківських днів з дня їх подачі (п.п.4.2.,4.3. договору).

Згідно п.5.1. договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору (надалі іменується "порушення договору", сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Позивач свої зобов'язання відповідно до умов договору виконав в повному обсязі, надав передбачені послуги, а відповідач прийняв виконані послуги, що підтверджується актами виконаних автопослуг, які обопільно підписані між сторонами та скріплені печатками останніх, на загальну суму 622062,10 грн.

Позивачем разом з актами виконаних автопослуг були надані відповідачу рахунки фактури на оплату послуг на загальну суму 622 062,10 грн.

Відповідачем, відповідно до виставлених рахунків, було здійснено часткові проплати на суму 265 000,00 грн. Даний факт підтверджується виписками по рахунку в яких міститься посилання на сплату коштів відповідно до наданих позивачем рахунків фактур.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків станом на 05.08.2013 на загальну суму 357 062,10 грн, який підписаний та скріплений печатками сторін.

12.11.2013 позивач направляв на адресу відповідача претензію (вих.№02/12-11) з вимогою сплатити заборгованість, яка отримана останнім, про що свідчить поштове повідомлення наявне в матеріалах справи.

09.12.2013 відповідач надав відповідь на претензію №265, в якій зазначив, що повністю визнає заборгованість, але не в змозі її оплати, без зазначення причин.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

Цивільні права та обов'язки, відповідно до ст.11 ЦК України, виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке положення також містить ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Касаційна інстанція погоджується з висновком судів про виникнення між сторонами правовідносин, регулювання яких здійснюється главою 32 "Правове регулювання перевезення вантажів", ст.ст.306-316 ГК України, главою 64 "Перевезення", ст.ст.908-928 ЦК України.

Згідно ч.ч.1, 6 ст.306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

За договором перевезення вантажу, відповідно ч.1 ст.307 ГК України, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.