ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2016 року Справа № 907/1178/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого, Іванової Л.Б., Кролевець О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2015 року у справі Господарського суду Закарпатської області за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення боргу,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2014 року ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) з позовом про стягнення 40353 гривень 65 коп., з яких: 25940 гривень 10 коп. боргу за кредитом, 9578 гривень 34 коп. боргу з процентів за користування кредитом, 3123 гривень 51 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 1711 гривень 70 коп. боргу по комісії за користування кредитом.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 18 квітня 2013 року.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23 січня 2015 року позов задоволено.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" суму 40353 гривень 65 коп., в тому числі 25940 гривень 10 коп. основного боргу за договором банківського обслуговування, заборгованість за процентами за користування кредитом на суму 9578 гривень 34 коп., пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором на суму 3123 гривень 51 коп. та заборгованість по комісії за користування кредитом на суму 1711 гривень 70 коп.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2015 року рішення Господарського суду Закарпатської області від 23 січня 2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_4 залишено без задоволення.
У касаційній скарзі Приватний підприємець ОСОБА_4 просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 23 січня 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2016 року, припинити провадження у справі.
Посилається на порушення апеляційним господарським судом вимог ст.99, ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, на його думку, незаконно відхилено клопотання про відкладення розгляду справи.
Вказує, що судом першої інстанції, у порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, розглянуто справу за відсутності відповідача, якого не було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи.
Зазначає про порушення судами норм ст. ст. 5-8, 10-11 Господарського процесуального кодексу України.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 квітня 2013 року підприємець ОСОБА_4 звернувся до ПАТ КБ "Приватбанк" із заявою про відкриття поточного рахунку, яка оформлена на бланку типової форми у вигляді анкети, містить підпис клієнта.
18 квітня 2013 року приватний підприємець ОСОБА_4 приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, згідно заяви від 18 квітня 2013 року, які разом складають договір банківського обслуговування від 18 квітня 2013 року.
Відповідно до вказаного договору та Умов позивач відкрив відповідачу поточний рахунок № 26001053907184, за яким банк здійснив обслуговування кредитного ліміту відповідача за рахунок власних коштів. Про операції на кредитному рахунку банк повідомляв у спосіб, прописаний у договорі, а саме: - або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку між сторонами.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ "Приватбанк" стверджує, що свої зобов'язання за договором банківського обслуговування б/н від 18 квітня 2013 року перед відповідачем виконав у повному обсязі, надавши йому кредитний ліміт в розмірі 30000 гривень, про що свідчать виписки банку з рахунку підприємця за період з 25 листопада 2013 року по 30 жовтня 2014 року, за період з 19 квітня 2013 року по 10 грудня 2014 року та довідка банку про встановлення кредитних лімітів від 7 листопада 2014 року № 08.7.0.0.0/141107103619, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася, за вимогами ч. 2. ст.639 Цивільного кодексу України.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сервисы для юристов