ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2016 року Справа № 904/8982/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Вовка І.В. Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргукомунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-1" Дніпропетровської міської радина постанову та на рішенняДніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 року господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 рокуу справі господарського судуДніпропетровської областіза позовомкомунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "ТЕПЛОТРАНС" Дніпропетровської міської ради докомунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-1" Дніпропетровської міської ради простягнення заборгованості у розмірі 146 214,34 грн., за участю представників сторін:
позивача:не з"явився,відповідача:не з"явився,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2015 року комунальне підприємство "Транспортування покупної теплової енергії "ТЕПЛОТРАНС" Дніпропетровської міської ради (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-1" Дніпропетровської міської ради (надалі - відповідач) про стягнення 146 214,34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням комунальним підприємством "ЖИЛСЕРВІС-1" Дніпропетровської міської ради умов договору про відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання № 639 від 12.09.2012 року.
27.11.2015 року комунальне підприємство "Транспортування покупної теплової енергії "ТЕПЛОТРАНС" Дніпропетровської міської ради подало до суду уточнюючу позовну заяву (фактично заява про зменшення розміру позовних вимог), за змістом якої просив стягнути з комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-1" Дніпропетровської міської ради заборгованість у розмірі 146185,75 грн. в тому числі: 134934,89 грн. - основного боргу, 765,23 грн. - пені, 7971,57 грн. - інфляційних втрат, 353,26 грн. - три проценти річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року у справі №904/8982/15 (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з КП "Жилсервіс-1" Дніпропетровської міської ради на користь КП "Транспортування покупної теплової енергії "ТЕПЛОТРАНС" Дніпропетровської міської ради 134 934,89 грн. основного боргу, 765,23 грн. пені, 7 971,57 грн. інфляційних втрат, 353,26 грн. три проценти річних, 2 024,02 грн. судового збору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 року (колегія суддів у складі: Верхогляд Т.А. - головуючий, судді Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду від 17.12.2015 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, комунальне підприємство "ЖИЛСЕРВІС-1" Дніпропетровської міської ради подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 12.09.2012 року між комунальним підприємством "Транспортування покупної теплової енергії "ТЕПЛОТРАНС" (постачальник) та комунальним підприємством "Жилсервіс-1" (споживач) був укладений договір № 639 про відпуск теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов якого постачальник згідно СниП 2.04.07-86 "Теплові мережі" здійснює відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання, по об`єктах споживача.
Згідно з п.1.3 договору встановлено планове споживання теплової енергії по об'єктах споживача, а саме: вул. Робоча, 95а (263,35 кв.м.) - 55,83 Гкал/рік; вул. Робоча, 176а (194,1 кв.м.) - 41,15 Гкал/рік; вул. Будівельників, 24 (248,1 кв.м.) - 52,60 Гкал/рік; вул. Будівельників, 14а (76,4 кв.м.)- 16,20 Гкал/рік; вул. Титова, 24 (70,4 кв.м.)- 14,92 Гкал/рік.
Відповідно до п. 2.1 договору нарахування плати за теплову енергію здійснюється постачальником на підставі тарифів, затверджених місцевими органами самоврядування, а саме - на підставі рішення № 2212 від 10.09.2009 року тариф на 1 Гкал теплової енергії становить 666,49 грн. Орієнтована сума по договору 121 827,71 грн./рік.
Пунктом п. 5.3. Договору передбачено, що до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач отримує у Постачальника рахунок для оплати за спожиту теплову енергію, який зобов'язаний сплатити протягом трьох днів. В разі несплати рахунку, Споживач оплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.
Згідно з п. 9.1 договору передбачено, що цей договір укладається на строк з 12.09.2012 року до 31.12.2012 року. Строк дії договору автоматично вважається пролонгованим, якщо жодна зі сторін не має наміру розірвати його, шляхом повідомлення іншої сторони в письмовому вигляді не пізніше як за місяць до закінчення строку дії договору.
02.01.2013 року сторонами підписано додаткову угоду до договору № 639 від 12.09.2012 року, якою змінено об'єкти теплоспоживання. Виключено об'єкти за адресами: вул. Робоча, 95а та вул. Будівельників, 24. Визначено проектне споживання теплової енергії за об'єктами, що залишились з раніше погоджених.
Судами під час розгляду справи було встановлено, що договір є чинним на час розгляду спору.
Крім того, судами було встановлено, що згідно умов укладеного між сторонами договору №639 від 12.09.2012 року, комунальне підприємство "Транспортування покупної теплової енергії "ТЕПЛОТРАНС" Дніпропетровської міської ради виконувало свої зобов'язання та в період з жовтня 2012 року по квітень 2015 року здійснило поставку теплової енергії відповідачу на загальну суму 260 458,53 грн., що підтверджено рахунками-фактурами та довідкою про щомісячні нарахування та оплати за теплову енергію.
При цьому, відповідач надані йому послуги оплатив частково на загальну суму 125 523,64 грн., в наслідок чого виникла заборгованість у розмірі 134 934,89 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "ТЕПЛОТРАНС" Дніпропетровської міської ради про стягнення з комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС-1" Дніпропетровської міської ради заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 639 від 12.09.2012 року у сумі 146185,75 грн., з яких: 134934,89 грн. - основного боргу, 765,23 грн. - пені, 7971,57 грн. - інфляційних втрат, 353,26 грн. - три проценти річних.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 902 Цивільного кодексу України).
Враховуючи наведене, рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимоги про стягнення з відповідача основної суми боргу, що складає 134934,89 грн., є законним та обґрунтованим.
Сервисы для юристов