ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2014 року Справа № 922/1149/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіДерепи В.І.,суддів :Бондар С.В., Грека Б.М. - (доповідача у справі)розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.01.14у справі№ 922/1149/13господарського судуХарківської областіза позовомКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"доКорпорації "Добробуд"
простягнення суми
за участю представників від:позивачаПадалко О.О. (дов. від 23.11.10)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В :
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення із Корпорації "Добробуд" 95789,58 грн. вартості безпідставно спожитої теплової енергії.
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.04.13 (суддя Макаренко О.В.) позов задоволено з посиланням на те, що відповідач фактично споживав теплову енергію.
За результатом апеляційного перегляду справи Харківський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Крестьянінова О.О., суддів: Кравець Т.В., Фоміної В.О.) 14.01.14 прийняв постанову, якою рішення змінив, стягнувши з відповідача лише 56669,75 грн. вартості спожитої теплової енергії, а в решті позові відмовив, вказавши на те, що сукупністю доказів, зокрема, висновком експертизи, підтверджується лише частина позовних вимог.
Не погоджуючись із постановою в частині відмови в позові, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд невірно оцінив матеріали справи, зокрема, висновок експертизи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 13.04.11 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Корпорацією "Добробуд" укладено договір оренди №1847, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху площею 187,7 кв.м., 2-го поверху площею 63,9 кв.м. загальною площею 251,6 кв.м.
Згідно з актом приймання-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 13.04.11, відповідач прийняв у користування нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, 22, літ. "В-2" загальною площею 251,6 кв.м., з яких: нежитлові приміщення 1-го поверху площею 187,7 кв.м., 2-го поверху площею 63,9 кв.м загальною площею 251,6 кв.м. Відповідно до акту приймання-передачі від 18.05.11, відповідач прийняв у користування нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, 22, літ. "В-2" загальною площею 184,7 кв.м., з яких нежитлові приміщення 1-го поверху та 2-го поверху розташовані в житловому будинку.
29.11.11 між територіальною громадою в особі Харківської міської ради Харківської області, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (продавець) та Корпорацією "Добробуд" (покупець) укладено договір №4761-В-С купівлі продажу нежитлових приміщень, орендованих Корпорацією "Добробуд", відповідно до якого продавець продає, а покупець купує нежитлові приміщення 1-го поверху №92-1-:92-15, XXI, 94-1 пл. 187,7 кв.м., 2-го поверху загальною площею 251,6 кв.м. та нежитлові приміщення 1-го поверху та 2-го поверху, загальною площею 184,7 кв.м в житловому будинку літ. "В-2", розташовані за адресою:м. Харків, вул. Кооперативна, 22.
Зазначені приміщення передані у власність відповідача згідно акту прийому-передачі №4761-В-С нежитлових приміщень від 23.12.11.
08.08.12 та 06.03.13 КП "Харківські теплові мережі" направило Корпорації "Добробуд" листи-вимоги про виконання зобов'язання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, в яких просило сплатити вартість безпідставно спожитої теплової енергії в сумі 60907,56 грн., що утворилася за період з січня 2012 року по квітень 2012 року, та 34882,02 грн. за період з жовтня 2012 року по січень 2013 року.
Оскільки відповідач не виконав вимоги позивача про оплату безпідставно спожитої теплової енергії, КП "Харківські теплові мережі" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Корпорації "Добробуд" на свою користь вартість безпідставно спожитої енергії в сумі 95789,58 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступного. Згідно актів обстеження системи теплоспоживання об'єкта №ОКТ/1584 від 23.11.11 та №178/2964 від 07.11.12, система опалення вказаних приміщень відповідача є невід'ємною частиною системи житлового будинку. Однак, не зважаючи на фактичне користування послугами з теплопостачання, відповідачем не укладено відповідний договір на їх отримання з КП "Харківські теплові мережі". Останнє зверталося до відповідача з листами-вимогами про сплату вартості безпідставно отриманої теплової енергії в сумі 95789,58 грн. за період з жовтня 2011 року по січень 2013 року. Проте відповідач кошти за отриману теплову енергію не сплатив. Враховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнув з відповідача на користь позивача вартість безпідставно спожитої енергії в розмірі 95789,58 грн.
Втім, з таким висновком не погодився апеляційний господарський суд, який вказав на наступне. Матеріали справи містять суперечливі дані щодо факту під'єднання до системи теплопостачання КП "Харківські теплові мережі" нежитлових приміщень 1-го поверху площею 187,7 кв.м., 2-го поверху площею 63,9 кв.м. загальною площею 251,6 кв.м., що розташовані в будинку №22 по вул. Кооперативній в м. Харкові.
Зокрема, згідно акту приймання-передачі до орендного користування нежитлового приміщення (будівлі) від 13.04.11, складеного відповідачем та управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, опалення немає, приміщення потребують проведення ремонтних робіт. За даними технічного висновку "Про стан будівельних конструкцій швейного цеху (літ. В-2) по вул. Кооперативній, 22 у м. Харкові та визначення можливості реконструкції швейного цеху під офісні приміщення" 2011 року, до швейного цеху підведені освітлення, водопровід, каналізація, опалення, на час обстеження швейний цех відключений від усіх інженерних комунікацій. Про необхідність проведення капітального ремонту будинку по вул. Кооперативній, 22 у м. Харкові свідчить також рішення виконкому Харківської міської ради від 24.04.13 №265 "Про відселення мешканців будинку №22 літ. Б-3 по вул. Кооперативній, на період проведення капітального ремонту". Однак, згідно наданих позивачем актів обстеження систем теплоспоживання об'єкта від 23.11.11 та 07.11.12, а також актів підключення споживача до джерела теплової енергії від 06.10.11 та 17.10.12, приміщення відповідача підключені до систем опалення та до них здійснювалося постачання теплової енергії у спірний період.
Для з'ясування факту підключення теплових мереж до приміщень судом апеляційної інстанції призначено судову будівельно-технічу експертизу. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №7002 від 22.11.13, нежитлові приміщення, які розташовані в будинку №22 по вул. Кооперативній, 22 у м. Харкові, що складаються з нежитлових приміщень:1-го поверху та 2-го не під'єднанні до системи теплопостачання КП "Харківські теплові мережі". Нежитлове приміщення 94-1 площею 50,1 кв.м., розташоване на першому поверсі будинку №22 по вул. Кооперативній, 22 у м. Харкові, під'єднане до системи теплопостачання КП "Харківські теплові мережі".
При поданні позову розрахунки заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію проводилися позивачем з урахуванням площі нежитлових приміщень, що знаходяться у користуванні відповідача, зокрема розташованих на 1-му поверсі площею 187,7 кв.м. та на 2-му поверсі пл. 63,9 кв.м. в літ. В-2, загальною площею 251,6 кв.м.
В той же час, враховуючи висновки судової будівельно-технічної експертизи №7002, обґрунтованим можна вважати лише нарахування вартості безпідставно спожитої теплової енергії, яка фактично надавалася до під'єднаного до системи теплопостачання КП "Харківські теплові мережі" приміщення 94-1 площею 50,1 кв.м., розташованого на першому поверсі будинку №22 по вул. Кооперативній, 22 у м. Харкові. Тому апеляційним судом позовні вимоги задоволені лише частково, в частині стягнення 56669,75 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати висновки апеляційного господарського суду з огляду на наступне. Висновок апеляційного суду про часткову відмову в позові базований на оцінці доказів, які є взаємносуперечливими. Здійснивши всебічне їх дослідження та аналіз у системному взаємозв'язку з результатом призначеної судом експертизи, суд апеляційної інстанції визнав недоведеним факт споживання теплової енергії в нежитлових приміщеннях 1-го та 2-го поверху (за винятком нежитлового приміщення 94-1 площею 50,1 кв.м., яке розташоване на першому поверсі будинку).
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. За змістом ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
В своїй касаційній скарзі скаржник фактично наполягає на тому, що суд касаційної інстанції має здійснити повторну оцінку доказів (в тому числі, висновок експертизи) та дати їм відмінну від даної апеляційним судом, оцінку, що є спробою переоцінки доказів у справі.
Сервисы для юристов