Постанова ВГСУ від 13.03.2014 року у справі №908/3261/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року Справа № 908/3261/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Комунального підприємства "Бердянськводоканал"на постановувід 14.01.2014Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 908/3261/13за позовомКомунального підприємства "Бердянськводоканал"доКомунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс-2А"простягнення боргу у сумі 6236,88 грн, пені у сумі 167,76 грн, 3% річних у сумі 36,21 грнВ судове засідання представники сторін не з'явилися

Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Бердянськводоканал" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс-2А" про стягнення 6 236,88 грн заборгованості за надані послуги з водопостачання та нераціональне використання води внаслідок витоків, 167,76 грн пені, 36,21 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Між Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" та Комунальним підприємством Бердянської міської ради "Житлосервіс-2А" 01.06.2011 укладений договір № 145 про надання послуг з водопостачання та водовідведення (далі - Договір), відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого КП "Бердянськводоканал" (виконавець) бере на себе зобов'язання забезпечувати об'єкти КП "Житлосервіс-2А" (абонент) питною водою, а також приймати від нього стічні води, а абонент зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі.

28.02.2013 між сторонами укладена додаткова угода про внесення змін Договору, шляхом доповнення його п.1.11, яким визначений перелік об'єктів водопостачання та водовідведення за договором.

Відповідачем взяті на себе зобов'язання належним чином не виконуються, внаслідок чого виникла заявлена сума заборгованості в період з лютого 2013 до серпня 2013, яка підтверджується актам наданих послуг, виставленими на підстави таких актів рахунками, актами про витік води.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.11.2013 (суддя В.Хуторний) позовні вимоги задоволені частково шляхом присудження до стягнення з КП "Житлосервіс-2А" на користь КП "Бердянськводоканал" 6236,88 грн заборгованості, 165,26 грн пені, 36,21 3 % річних грн. У задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Судове рішення мотивоване наступним.

Взяті на себе зобов'язання за договором від 01.06.2011 № 145 щодо своєчасного та в повному обсязі оплати за водопостачання та водовідведення відповідачем не виконані. Отримані рахунки № 67474 від 28.02.2013 на суму 641,98 грн, № 67475 від 30.03.2013 на суму 615,50 грн, № 67476 від 30.04.2013 на суму 889,02 грн, № 67477 від 29.05.2013 на суму 601,26 грн, № 67478 від 30.06.2013 на суму 1907,59 грн, № 67479 від 31.07.2013 на суму 657,46 грн, № 67480 від 29.08.2013 на суму 924,07 грн, у визначені в них терміни не сплачені, а тому вимога про її стягнення є законною та підлягає до задоволення.

Водночас судом зазначено, що посилання відповідача на те, що акти про витік води виписані позивачем на об'єкти які не визначені умовами договору № 145 є безпідставними, оскільки судом встановлено, що зазначені об'єкти перебувають на балансі відповідача відповідно до додатку № 1 до акту приймання-передачі майна від 14.08.2012 на підставі Бердянської міської ради від 30.05.2012 № 7 "Про передачу майна з балансу КП "Житлосервіс-7" на баланс КП "Житлосервіс-2А".

Враховуючи зазначене вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що як вимога про стягнення заборгованості за надання послуг з водопостачання так і вимога про застосування відповідальності за нераціональне використання води внаслідок витоків, заявлені щодо об'єктів, які перебувають на балансі відповідача і обслуговування яких здійснюється у межах визначених Договором, а тому відповідні вимоги є правомірними.

Перерахувавши наданий позивачем розрахунок пені, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідна вимога підлягає частковому задоволенню, оскільки з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України за рахунком № 67474 правильним є період нарахування пені з 15.03.2013 до 15.09.2013, за яким пеня становить 46,49 грн, а тому задоволенню підлягає пеня в сумі 165,26 грн (з заявлених позивачем 167,76 грн) за період з 15.03.2013 до 26.09.2013. Разом з тим, приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, суд визнав вимогу про стягнення 36,21 грн 3% річних за період з 15.03.2013 по 26.09.2013 обґрунтованою, а тому такою, що підлягає до задоволення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.2014 (колегія суддів: О.Радіонова, І.Зубченко, В.Татенко) рішення Господарського суду Запорізької області від 06.11.2013 скасоване, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, з огляду на наступне.

Позивач об'єднав у своєму позові дві вимоги, а саме: заборгованість з водопостачання та водовідведення та плату за нераціональне використання води внаслідок витоку.

Позовні вимоги є недоведеними, оскільки акти про спожите водопостачання, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо стягнення заборгованості за водопостачання (акт від 20.02.2013; акт від 22.02.2013, акт від 22.03.2013), складені до прийняття сторонами додаткової угоди від 28.02.2013 до Договору, якою об'єкти, з водопостачання яких утворилась заборгованість, визначені у Договорі як об'єкти водопостачання за цим Договором.

Водночас, заявлену заборгованість за нераціональне використання води внаслідок витоку, апеляційний господарський суд визнав необґрунтованою, зазначивши при цьому, що доказів на підтвердження того, що у зв'язку із прийняттям на баланс житлових будинків, у яких відповідний витік був зафіксований, внесені зміни чи доповнення до укладеного Договору матеріали справи не містять.

Вимоги стосовно стягнення пені та 3 % річних є похідними від основної вимоги відтак до задоволення не підлягають.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного судового рішення норм права, просить постанову скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, оскільки водопостачання та водовідведення на об'єкти, які фактично перебувають на балансі відповідача, є наданням послуг в межах укладеного між сторонами Договору.

Відповідачем не наведені докази наявності правових підстав надання послуг з водопостачання та водовідведення, фактичного здійснення водопостачання та водовідведення третіми особами на спірних об'єктах, як і не спростоване надання послуг, на яке позивач посилається як на підставу позовних вимог.

Підписана між сторонами додаткова угода від 28.02.2013 до Договору лише підтверджує перелік об'єктів, щодо яких позивачем надаються послуги з водопостачання та водовідведення.

Невнесення (не вчасне внесення) сторонами певних об'єктів до переліку об'єктів, що перебувають на балансі відповідача, що обслуговуються позивачем, не змінює правової природи відносин сторін.

А тому, з огляду на зазначене вище, постанову апеляційного господарського суду слід скасувати, рішення місцевого господарського слід залишити без зміни.