Постанова ВГСУ від 13.03.2014 року у справі №904/5020/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року Справа № 904/5020/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач)суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавної фінансової інспекції України в Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.13 у справі№904/5020/13за позовомДержавного професійно-технічного навчального закладу "Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів"доКомунального підприємства "Дніпродзержинськтепломережа"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна фінансова інспекція України в Дніпропетровській областіпростягнення 65 411,88 грнВ судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача: Сорока В.М. -за дов. від 15.04.13;

від третьої особи: не з'явилися, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Державним професійно-технічним навчальним закладом "Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів" у травні 2012 року заявлений позов про стягнення з Комунального підприємства "Дніпродзержинськтепломережа" 65 411,88 грн. - збитків у вигляді зайво сплачених коштів за відпуск теплової енергії. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що між ним та відповідачем 01.11.07 укладено договір №155т на відпуск теплової енергії для потреб опалення вентиляції та гарячого водопостачання на об'єкти споживача - учбовий корпус, гуртожиток, які розташовані за адресою: пр. Аношкіна, 65, вул. Медична,2, вул. Москворецька, 11а, вул. Матросова, 9. Позивач зазначав, що під час проведення Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області перевірки використання коштів державного бюджету на здійснення фінансово-господарської діяльності позивача вибірковим способом за жовтень-грудень 2009 року, січень-березень, жовтень-грудень 2010 року, січень-березень 2011 року було виявлено, що оплату послуг з теплопостачання позивач здійснював за завищеними тарифами і сума зайво сплачених коштів становить 65 411,88 грн. Позивач, посилаючись на приписи статей 4, 6, 67, 127 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.83, статті 29 Цивільного кодексу України, розділ 3 Класифікатора державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.03.06, розділу 2 Державного класифікатора України "Класифікація основних фондів", затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19.08.97 №507, пункту 3.1 розділу 1 "Інструкції щодо заповнення форм державного статистичного спостереження №1 -житлофонд, затвердженої наказом Держкомстату України від 30.04.04, пунктів 2, 18, 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.86 №208 зазначав, що оплата послуг з теплопостачання в гуртожитку повинна здійснюватись за тарифами, затвердженими рішеннями виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради для «населення», а не як для «бюджетної установи», відтак вважав безпідставним застосування відповідачем при розрахунках за теплопостачання завищеного загального. При цьому, позивач також посилався на приписи статей 16, 22, 269, 632 Цивільного кодексу України, статей 19, 21 Закону України "Про житлово -комунальні послуги", статті 25 Закону України "Про теплопостачання". Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.13, ухваленим суддею Євстигнеєвою Н.М., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції установив, що згідно з умовами договору від 01.11.07 виконавцем послуги з постачання теплової енергії є відповідач, а споживачем цієї послуги є позивач, котрий є бюджетною установою, при цьому, позивачем не доведено, що між ним та мешканцями гуртожитку укладені відповідні договори про надання житлово-комунальних послуг з теплопостачання, відтак позивач не є виконавцем послуг з теплопостачання для мешканців гуртожитку, а вони не є споживачами цих послуг. Водночас, місцевий суд визнав недоведеним наявність у позивача збитків та зазначив, що відповідач надав послуги позивачеві відповідно до умов укладеного договору, тому підстав для стягнення заявленої позивачем суми як зайво сплачених коштів за відпуск теплової енергії не вбачається. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 6, 204, 525, 526, 627, 629, 1166 Цивільного кодексу України, статей 1, 19, 32 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", статей 222, 225, 275, 276 Господарського кодексу України, статті 19 Закону України "Про теплопостачання", пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.97 №38 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами", пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.10 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватись навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності".

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Широбокової Л.П. - головуючого, Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В., постановою від 28.10.13, перевірене рішення у справі залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України в Дніпропетровській області залишив без задоволення.

Державна фінансова інспекція України в Дніпропетровській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник, посилаючись на приписи статей 4, 6, 67, 127 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.83 (зі змінами), статті 29 Цивільного кодексу України, розділ 3 Класифікатора державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.03.06, розділу 2 Державного класифікатора України "Класифікація основних фондів", затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19.08.97 №507, пункту 3.1 розділу 1 "інструкції щодо заповнення форм державного статистичного спостереження №1 - житлофонд, затвердженої наказом Держкомстату України від 30.04.04, пункти 2, 18, 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.86 №208 вказує на те, що гуртожитки відносяться до об'єктів житлового фонду і оплата послуг з теплопостачання в гуртожитку повинна здійснюватись за тарифами, установленими для будинків державного та громадського житлового фонду, тобто за тарифами, затвердженими рішеннями виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради для населення, відтак вважає, що відповідач неправомірно визначив вартість спожитої теплової енергії на опалення адміністративної та житлової площі закладу позивача за тарифом як для «бюджетних установ», внаслідок чого позивачем зайво сплачені кошти в сумі 65 411,88 грн, що було виявлено під час ревізії 26.05.11. Скаржник зазначає також, що судами порушено приписи статті 193 Господарського кодексу України, статті 628 Цивільного кодексу України та наголошує на тому, що заявлена до стягнення сума є збитками, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача на підставі статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України.

Від Комунального підприємства "Дніпродзержинськтепломережа" отримано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення. Від Державного професійно-технічного навчального закладу "Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що предметом судового розгляду є вимога Державного професійно-технічного навчального закладу "Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів" про стягнення з Комунального підприємства "Дніпродзержинськтепломережа" 65 411,88 грн. (за 2009 рік - 11 411,65 грн. та за 2010 рік - 54 000,23 грн.) - збитків у вигляді зайво сплачених коштів за відпуск теплової енергії. Підставою позову навчальним закладом визначено те, що оплата за спожиту теплову енергію розраховувалась відповідачем за тарифом як для «бюджетної установи», в той час, як постачання теплової енергії для опалення гуртожитку позивача мало здійснюватись за тарифом для «населення», що було виявлено під час проведення Контрольно-ревізійним управлінням в Дніпропетровській області перевірки діяльності позивача за наслідками якої складено акт від 26.05.11, в якому зазначено, що оплату послуг з теплопостачання позивач здійснював за завищеними тарифами і сума зайво сплачених коштів становить 65 411,88 грн. Відповідно до статей 1, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. За приписами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Законом України "Про теплопостачання" визначені основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання і згідно зі статтею 1 цього Закону суб'єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а споживачами теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. За приписами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач має щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Таким чином, відносини у сфері постачання теплової енергії, здійснюються виключно на підставі укладеного між сторонами договору. Відповідно до частини 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" №2479-VI від 09.07.10, який набрав чинності з 22.07.10, Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України і до встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Згідно з пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.97 №38 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами" (втратила чинність 27.08.10), навчальні заклади у сфері житлово-комунальних послуг надають таку послугу, як проживання в гуртожитках навчальних закладів. Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.10 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" передбачено можливість надання закладами освіти комунальних послуг користувачам приміщень та будівель, що не перебувають на балансі навчальних закладів. Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, стаття 628 Цивільного кодексу України. Статтею 629 цього ж Кодексу унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що 07.11.07 між Комунальним підприємством "Дніпродзержинськтепломережа" - постачальником та Державним професійно-технічним навчальним закладом "Дніпродзержинський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів" - споживачем, укладений договір №155т на відпуск теплової енергії, за умовами якого постачальник зобов`язався відпускати позивачеві теплову енергію для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання згідно з діючими ДБН на об'єкти позивача за адресами: пр. Аношкіна, 65, вул. Медична,2, вул. Москворецька, 11а, вул. Матросова, 9, Джерело - ДТЕЦ. Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради (Облдержадміністрацією), або в іншій формі згідно з чинним законодавством. В цьому ж пункті договору зазначено, що рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 03.11.06 №732 визначено, що тариф за 1 Гкал складає 271,05 грн з ПДВ. Інформація про зміну тарифів доводиться до позивача через засоби масової інформації і не є підставою для переукладення договору, відповідач має право застосувати нові узгоджені тарифи без додаткового погодження з позивачем. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач самостійно одержує платіжну вимогу у постачальника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця. Споживач упродовж розрахункового періоду сплачує постачальнику вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок здійснюється до 20 числа наступного за розрахунковим місяцем. Отже, правовідносини з постачання теплової енергії між сторонами у справі врегульовані договором від 07.11.07, і саме на виконання умов цього договору, який є дійсним та виконувався обома сторонами відповідно до погоджених ними умов, відповідачем надавались послуги з теплопостачання. Установлено судами і те, що рішенням Дніпродзержинської міської ради від 08.10.08 №765 «Про затвердження тарифів на надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються Комунальним підприємством "Дніпродзержинськтепломережа" та рішенням від 27.10.09 №528 «Про затвердження тарифів на надання послуг з централізованого опалення, що надаються Комунальним підприємством "Дніпродзержинськтепломереж» визначені окремо тарифи для населення та для бюджетних організацій. Як убачається зі змісту акта ревізії від 26.05.11 приміщення гуртожитку використовувалося для розміщення бухгалтерії, аудиторій, орендарів, учнів та сторонніх осіб, при цьому, наявні тимчасово вільні приміщення, втім, укладаючи договір від 07.11.07 сторони не визначили обсяги спожитої теплоенергії за кожним об'єктом та за категорією споживачів окремо, відтак позивачеві, який є державним навчальним закладом та кваліфікувався як споживач теплової енергії «бюджетні установи», нараховувалась плата за теплопостачання відповідно до умов договору від 01.11.07 за другою групою «бюджетні установи» для всіх об'єктів споживання. При цьому, будь - яких змін до умов договору від 01.11.07 щодо тарифного розмежовування і розміру плати за теплопостачання сторонами не вносилось. Окрім цього, враховується і те, що виконавцем житлово-комунальної послуги з постачання теплової енергії у спірні об'єкти згідно договору від 01.11.07 є відповідач, а споживачем цієї послуги - позивач, котрий є бюджетною установою. Як установлено судами, позивачем не надано доказів, які б свідчили про укладення між позивачем та мешканцями гуртожитків договорів з надання житлово-комунальних послуг, тобто останні не є споживачами цих послуг у розумінні Закону України "Про теплопостачання". Щодо доводів скаржника про те, що гуртожитки відносяться до об'єктів житлового фонду і оплата послуг з теплопостачання в гуртожитку повинна здійснюватись за тарифами, установленими для будинків державного та громадського житлового фонду, то ці обставини повинні враховуватись під час укладення або зміни умов договору. Відносно посилань скаржника на акт від 26.05.11 Контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області яким начебто підтверджується переплата позивача, то, по - перше, виявлені при перевірці фінансово -господарської діяльності позивача порушення не впливають на умови договірних відносин, які склались між сторонами і не можуть їх змінювати, як і не може звільняти суд від безпосереднього дослідження договірних умов між сторонами спору, по - друге, акт Контрольно-ревізійного управлінням не має для господарського суду заздалегідь встановленої доказової сили і є одним з доказів у справі, який оцінений судами обох інстанцій відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України у сукупності з усіма доказами у справі. Не можуть бути підставою для скасування постанови у справі і доводи скаржника про порушення судами приписів статті 193 Господарського кодексу України та статті 628 Цивільного кодексу України, оскільки плата за теплопостачання нараховувалась позивачеві згідно умов договору від 07.11.07, які погоджені обома сторонами. Щодо тверджень скаржника про те, що заявлена до стягнення сума є збитками, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача на підставі статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, то як установлено судами в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків. За таких обставин, висновок судів про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача спірних коштів визнається правомірним. За приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.13 у справі №904/5020/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець