Постанова ВГСУ від 13.02.2014 року у справі №925/1089/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Справа № 925/1089/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддів:С.Могил, Є.Борденюк, І. Вовка, розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Колтех-Енерго"на постановувід 19.11.2013Київського апеляційного господарського судуу справі№ 925/1089/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Колтех-Енерго"простягнення 132 605,36 грнВ судове засідання представники сторін не з'явилисьЗаслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колтех-Енерго" про стягнення, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, 132 605,36 грн, з яких 102 660 грн - заборгованість з орендної плати, 20 532 грн - сума штрафу, 7 678,41 грн - сума пені, 1 734,95 грн - сума 3% річних.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.09.2013 (суддя А. Васянович), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 (колегія суддів: О. Гаврилюк, О.Коротун, А. Майданевич), позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення з ТОВ "Колтех-Енерго" на користь ТОВ "Пекканіска" 102 660 грн - основного боргу, 1 734,95 грн - 3% річних, 4 920,93 грн - пені, 20 532 грн - штрафу. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

21.05.2012 між ТОВ "Пекканіска" (орендодавець) та ТОВ "Колтех-Енерго" (орендар) укладений договір оренди підйомної техніки № 2-210512, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування підйомну техніку, яка є об'єктом власності орендодавця.

Згідно із п. 3.1, 3.2 Договору нарахування та оплата орендної плати за користування кожною одиницею підйомної техніки, переданої в оренду за цим договором, мало здійснюватися помісячно, виходячи із фактичної кількості календарних днів у місяці, протягом яких підйомна техніка знаходилась у користуванні орендаря за виключенням неділь. Якщо орендар використовує підйомну техніку також і в неділю - орендна плата нараховується за всі календарні дні.

Орендна плата за користування кожною одиницею підйомної техніки протягом одного календарного дня визначається сторонами в акті приймання - передачі підйомної техніки (п. 4.3 Договору) та нараховується з дня передачі орендодавцем підйомної техніки орендареві, за вищезгаданим актом приймання - передачі підйомної техніки.

Позивачем надані відповідачу послуги з оренди підйомної техніки на загальну суму 128 880 грн, що підтверджується актами наданих послуг: від 31.05.2012 року № 516 на суму 8 100 грн.; від 11.06.2012 року № 588 на суму 6 540 грн.; від 30.06.2012 року № 687 на суму 7 140 грн.; від 31.07.2012 року № 813 на суму 7 140 грн.; від 31.07.2012 року № 814 на суму 6 120 грн.; від 31.07.2012 року № 815 на суму 9 180 грн.; від 31.08.2012 року № 1022 на суму 31 620 грн.; від 30.09.2012 року № 1058 на суму 10 200 грн.; від 31.10.2012 року № 1316 на суму 21 420 грн.; від 30.11.2012 року № 1455 на суму 21 420 грн.

Зазначені вище акти підписані сторонами, а підписи осіб скріплені печатками підприємств.

Відповідно до зазначених актів в оренду надавалось два підйомника, а саме: Н15SХ НО 156 та JLG 4069 LE JL 087.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість за оренду підйомника Н15SХ НО 156 відсутня, оскільки відповідач у повному обсязі сплатив 8 100 грн (в тому числі компенсацію за транспортування) 21.05.2012.

А тому, суди визначили спірним борг (грошові кошти) за оренду підйомника JLG 4069 LE JL 087, зазначаючи при цьому, що обов'язок щодо оплати наданих позивачем послуг відповідач виконав частково, сплативши лише 26 220 грн, що підтверджується банківською випискою з 01.05.2012 до 17.06.2013 та копією довідки ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Заперечуючи проти позовних вимог в обсягах, визначених позивачем, відповідач стверджує про те, що підйомник використовувався лише 55 робочих днів, що підтверджується довідкою ТОВ "Митний термінал Київщини" від 25.07.2013, визнаючи при цьому борг у сумі 39 420 грн.

Зважаючи на те, що така довідка не є первинним документом та з урахуванням підписаних сторонами актів наданих послуг, суди дійшли висновку про наявність заборгованості з орендних платежів у розмірі 102 660 грн, з урахуванням компенсації транспортування.

Водночас позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 7 678,41 грн пені нарахованої за період з 11.12.2012 до 11.06.2013 на суму боргу в розмірі 102 660 грн.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 05.07.2013 (про що свідчить відтиск поштового штемпеля на конверті, в якому надійшла до суду позовна заява), строк позовної давності за його вимогами про стягненні пені сплинув за період, який передує 05.07.2012.

З урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, здійснених відповідачем проплат, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що загальний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача складає 4 920,93 грн, у решті стягнення пені у розмірі 2 757,48 грн відмовили у зв'язку з безпідставним нарахуванням.

Оскільки відповідач свого обов'язку щодо оплати наданих послуг у визначений сторонами строк не виконав, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність задоволення позивних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 20% від суми боргу, що складає 20 532 грн та 3 % річних у розмірі 1 734, 95 грн.

Посилання відповідача на те, що договір оренди з боку орендаря підписаний не директором, про що зазначено в реквізитах, а невідомою особою, так як підпис на договорі візуально відрізняється, зокрема, від підписів директора на актах виконаних робіт, судами попередніх інстанцій відхилене, оскільки така обставина не підтверджена належними доказами.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову скасувати в частині стягнення з останнього заборгованості та прийняти нове рішення, яким в цій частині у задоволені позовних вимог відмовити.

При цьому заявник касаційної скарги наполягає на тому, що договір оренди підписаний з боку орендаря невідомою особою; сторонами не узгоджений предмет та ціна договору; акти надання послуг, підписані з боку орендаря, не містять посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; пункт 5.3 договору обумовлює застосування відповідальності у формі сплати пені та штрафу лише при умові заявленої орендодавцем вимоги про розірвання договору.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не підтверджені у встановленому законом порядку посилання щодо підписання договору з боку орендаря не директором. Крім того, підпис від імені директора завірений печаткою відповідача, що є підтвердженням підпису особи.

Акти надання послуг, підписані з боку орендаря без зазначення особи, що їх підписала. Однак, такий підпис скріплений печаткою відповідача, а самі акти затверджені підписом директора та скріплені печаткою, а тому правомірно прийняті судами попередніх інстанцій як належні докази.