ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2014 року Справа № 5013/1560/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Швеця В.О. (доповідач),суддівКравчука Г.А., Рогач Л.І.,розглянувши касаційну скаргуОлександрійської міської ради Кіровоградської області на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.13у справі№ 5013/1560/12 Господарського суду Кіровоградської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-механічний завод" до1. Олександрійської міської ради Кіровоградської області 2. Комунального підприємства "Житлогосп" 3. Відкритого акціонерного товариства "Завод Агромаш" прозобов'язання повернути майно в натурі та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет споруАсоціації "Українські виробники обладнання для СТО" до 1. Олександрійської міської ради Кіровоградської області 2. Комунального підприємства "Житлогосп" проусунення перешкод у користуванні та розпорядженні майномЗгідно з розпорядженням Вищого господарського суду України № 03-05/182 від 12 лютого 2014 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Швеця В.О. (головуючого), Кравчука Г.А., Рогач Л.І.
У судовому засіданні 13.02.14 у справі було оголошено перерву до 13.02.14. до 14 год. 00 хв.
за участю представників сторін від:
позивача: Логвінов Б.І. (дов. від 11.02.14),
відповідача-1: Безлюдько В.І. (дов. від 08.01.14),
третьої особи: Логвінов Б.І. - керівник.
Представники відповідача-2 та відповідача-3 в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-механічний завод" звернулося з позовом до Олександрійської міської ради, Комунального підприємства "Житлогосп" та Відкритого акціонерного товариства "Завод Агромаш", у якому з урахуваннями зміни предмету позову, просило зобов'язати відповідачів повернути позивачу в натурі майно та обладнання, визначене у заяві про зміну переліку майна та обладнання. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами щодо передачі позивачем на відповідальне зберігання ВАТ "Завод Агромаш" спірного майна, яке у подальшому разом з цілісним майновим комплексом Заводу було передано до комунальної власності територіальної громади м. Олександрія в особі Олександрійської міськради. При цьому позивач посилався на приписи статей 386, 387, 937, 938, 1212 Цивільного кодексу України.
Водночас до суду першої інстанції в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору звернулася Асоціація "Українські виробники обладнання для СТО" із позовом до Олександрійської міської ради та Комунального підприємства "Житлогосп" про усунення перешкод у користуванні майном та повернення шести автопідіймачів вартістю 79 880,04 грн. Позовні вимоги третьої особи, з посиланням на приписи статей 530, 937, 949, 953 Цивільного кодексу України, обґрунтовані обставинами щодо передачі позивачем на відповідальне зберігання ВАТ "Завод Агромаш" шести комплектів автопідіймачів, на які у третьої особи наявне право власності.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 29.08.13, ухваленим суддею Шевчук О.Б., у позові до Комунального підприємства "Житлогосп" та Відкритого акціонерного товариства "Завод Агромаш" відмовлено. Позов до Олександрійської міськради задоволено частково шляхом зобов'язання останньої повернути на користь позивача три комплекти трансформаторних підстанцій КТП 630 з інвентарними номерами 1325, 1138, 1139 та один комплект трансформаторної підстанції КТП 160 з інвентарним номером 1137 загальною вартістю 17 968,24 грн. У решті позову до міської ради відмовлено. У позові третьої особи відмовлено. Вмотивовуючи оскаржуване рішення, суд виходив доведеності факту знаходження на території цілісного майнового комплексу ВАТ "Завод Агромаш", який є власністю територіальної громади м. Олександрія в особі Олександрійської міськради, належного позивачу майна. Відмовляючи у решті позову та у позові третьої особи, суд виходив з обставин їх недоведеності. При цьому суд керувався приписами статей 184, 186, 387 Цивільного кодексу України.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Березкіної О.В. - головуючого, Іванова О.Г., Подобєда І.М., постановою від 11.12.13 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Олександрійська міська рада звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову та рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову до Олександрійської міськради відмовити. Касаційна скарга обґрунтована доводами щодо неврахування судами обставин невизначеності індивідуальними ознаками спірного майна та недоведеності його знаходження за адресою цілісного майнового комплексу ВАТ "Завод Агромаш". Водночас скаржник зазначає про безпідставний висновок судів щодо наявності спірного майна саме у міської ради, з огляду на те, що остання не є фактичним його утримувачем. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 179, 181, 184 Цивільного кодексу України.
Відзиву на касаційну скаргу Вищого господарського суду України не надходило.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін та третьої особи, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, предметом судового розгляду є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-механічний завод" до Олександрійської міськради, Комунального підприємства "Житлогосп" та Відкритого акціонерного товариства "Завод Агромаш" про зобов'язання повернути в натурі майно та обладнання. Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржником оскаржуються судові акти у справі лише в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Олександрійську міську раду повернути на користь позивача три комплекти трансформаторних підстанцій КТП 630 та один комплект трансформаторної підстанції КТП 160. Відтак, рішення і постанова переглядаються в оскарженій частині. Відповідно до приписів статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право на пред'явлення позову про витребування майна з незаконного володіння, унормовано статтею 387 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. При цьому, позивач повинен довести належність йому майна на праві власності чи на іншому речовому праві та підтвердити це документально. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав. Підставами виникнення права власності є юридичні факти, перелік яких міститься у главі 24 Цивільного кодексу України. Отже, сторонами у віндикаційному позові виступають власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись річчю, але вже фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі. Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. За приписами статті 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Статтею 181 названого Кодексу передбачено, що речі поділяються на рухоме та нерухоме майно. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі. Згідно зі статтею 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Тобто, за віндикаційним позовом може бути витребувана лише індивідуально визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування. Дослідивши усі обставини справи та оцінивши зібрані у справі докази, суди попередніх інстанцій установили належність позивачу на праві власності спірних трансформаторних підстанцій, а також знаходження їх на території цілісного майнового комплексу Відкритого акціонерного товариства "Завод Агромаш". При цьому, як установлено судом апеляційної інстанції, витребуване позивачем майно містить індивідуально-визначені ознаки з огляду на наявні у матеріалах справи паспорти на 4 трансформаторні підстанції визначеної потужності та інвентарними номерами, які ототожнюють належність спірного майна. Установлено судами і те, що відповідно до рішення Олександрійської міськради № 399 від 25.11.11 "Про прийняття до комунальної власності цілісного майнового комплексу відкритого акціонерного товариства "Завод Агромаш" вирішено прийняти до комунальної власності територіальної громади м. Олександрії цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: м. Олександрія, вул. Нагорна 106, який належить ВАТ "Завод Агромаш" на праві приватної власності та передати цілісний майновий комплекс в статутний капітал КП "Житлогосп". Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Виходячи з того, що судами установлений факт належності майна (трансформаторних підстанцій) на праві власності позивачу, вибуття майна з його володіння та перебування на території цілісного майнового комплексу ВАТ "Завод Агромаш", належного на праві комунальної власності територіальній громаді м. Олександрії в особі Олександрійської міськради, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність підстав для витребування спірного майна у Олександрійської міської ради. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. В іншій частині судові акти скаржником не оскаржені, а тому колегією суддів не переглядалися. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Олександрійської міської ради Кіровоградської області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.13 у справі № 5013/1560/12 Господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.
Головуючий суддя: В. Швець
Судді: Г. Кравчук
Л. Рогач
Сервисы для юристов