Постанова ВГСУ від 13.01.2016 року у справі №916/2520/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року Справа № 916/2520/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 17.09.2015та на рішеннягосподарського суду Одеської області від 24.07.2015у справі№916/2520/15 господарського суду Одеської області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4до Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК"прозобов'язання вчинити певні дії в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 12.01.2016 №02-05/11 у зв'язку з виходом судді Губенко Н.М. з відпустки змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суду: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.07.2015 у справі №916/2520/15 (суддя Шаратов Ю.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 (судді: Лисенко В.А., Ліпчанська Н.В., Ярош А.І.), відмовлено у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі позивач/ скаржник/ ФОП) до Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (надалі відповідач/банк) про зобов'язання вчинити дії.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких заперечує проти її задоволення.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, проте не скористались своїм правом бути присутніми у судовому засіданні.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є вимога позивача про зобов'язання відповідача належним чином виконувати умови договору банківського рахунку №8, укладеного між позивачем та відповідачем та про зобов'язання відповідача здійснити грошовий переказ згідно з платіжним дорученням №103 від 20.11.2014 у сумі 35 300,00 грн.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на порушення виконання відповідачем договору банківського рахунку №8 від 01.08.2001.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у позові, виходили з того, що Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.01.2015 прийнято рішення про запровадження у позивача з 27.01.2015 по 26.04.2015 тимчасової адміністрації та про призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації; рішенням №84 продовжено тимчасову адміністрацію у відповідача. Постановою правління НБУ від 21.05.2015 №330 було відкликано у відповідача ліцензію та розпочато процедуру його ліквідації, позаяк, виконання відповідачем платіжних операцій після введення тимчасової адміністрації та після відкликання у нього ліцензії на здійснення банківської діяльності є забороненим згідно з Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Вищий господарський суд України погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 01.08.2001 між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського рахунку № 8 (у національній валюті), відповідно до умов якого банк (відповідач) відкриває клієнту (позивачу) поточний рахунок у національній валюті НОМЕР_1 та зобов'язується приймати і зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування і видачі відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Крім того, 20.09.2013 між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг по системі "Клієнт-банк" №24, відповідно до умов якого, відповідач (банк) здійснює встановлення, налагодження, навчання роботі з програмно-технологічним комплексом "Клієнт-Банк", забезпечує оперативний доступ до рахунків, вказаних у п. 1.1. договору банківського рахунку №8 від 01.08.2001, видалене формування і відправку електронних платіжних документів. Цей договір одночасно взаємодіє з договором банківського рахунку №8. Крім того, банк зобов'язався приймати документи клієнта, при їх належному оформленні та виконувати їх.

20.11.2014 позивач (клієнт) через систему "Клієнт-Банк" надав відповідачу (банку) платіжне доручення №103 щодо перерахування грошових коштів з рахунку НОМЕР_1 на інший рахунок, яке (платіжне доручення) банком виконано не було.

Згідно із ст. 341 ГК України розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.01.2015 №16 у банку (відповідача) запроваджено тимчасову адміністрацію з 27.01.2015 по 26.04.2015 та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію; рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 №84 продовжено у банку здійснення тимчасової адміністрації до 26.05.2015.

Відповідно до частин 5, 6 статті 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

На підставі постанови Правління НБУ від 21.05.2015 №330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Імексбанк", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок ліквідації відповідача (банку).

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.