Постанова ВГСУ від 13.01.2015 року у справі №18/107

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року Справа № 18/107

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників:

ліквідатора - арбітражного керуючого Дуленка А.Г.,

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - Ярошенка С.Л. (дов. від 14.08.2014), Жадобіна В.І. (дов. від 28.07.2014),

КП залізобетонних виробів №2 - Огризи Г.Р. (дов. від 10.09.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги ліквідатора Колективного підприємства залізобетонних

виробів №2 арбітражного керуючого Дуленка А.Г.

та Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-

імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний

експортно-імпортний банк України" у м. Полтава

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2014

у справі № 18/107 господарського суду Полтавської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілм"

до Колективного підприємства залізобетонних виробів №2

про визнання банкрутом,

встановив:

Постановою господарського суду Полтавської області від 25.06.2014 (суддя Іванко Л.А.) визнано банкрутом Колективне підприємство залізобетонних виробів №2; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; призначено ліквідатором боржника - арбітражного керуючого Дуленка Андрія Григоровича, зобов'язано ліквідатора організувати здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечити задоволення вимог кредиторів у встановленому Законом про банкрутство порядку; після закінчення ліквідаційної процедури банкрута ліквідатору надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу у відповідності до вимог Закону; у задоволенні клопотання боржника про призначення судової експертизи відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 (колегія суддів у складі: Здоровко Л.М. - головуючий, Плахов О.В., Шутенко І.А.) постанову господарського суду Полтавської області від 25.06.2014 скасовано, справу передано на розгляд господарського суду Полтавської області.

До Вищого господарського суду України з касаційними скаргами на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 звернулися:

- ліквідатор Колективного підприємства залізобетонних виробів №2 арбітражний керуючий Дуленко А.Г., який просить постанову суду апеляційної інстанції від 05.11.2014 скасувати, а постанову суду першої інстанції від 25.06.2014 залишити в силі. В обґрунтування посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема ст.ст. 1, 13, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 110 ЦК України, ст. 43 ГПК України;

- Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Полтаві, яке просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.11.2014, залишити в силі постанову господарського суду Полтавської області від 25.06.2014. Вказує, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права, а саме ст.ст. 1, 16, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 ГПК України.

Заслухавши суддю-доповідача Куровського С.В., пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Також, відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.