ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2016 року Справа № 902/23/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
суддів Карабаня В.Я.,
Малетича М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 р. (судді: Петухов М.Г., Гулова А.Г., Маціщук А.В.)у справі№902/23/16 господарського суду Вінницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"простягнення 3 379 136 грн. 61 коп. за участю представників: від позивача Никеруй Т.М., довіреність №14-81 від 25.04.2016 р.від відповідача Замкова М.О., довіреність №44/16-д від 25.01.2016 р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.06.2016 р. у справі №902/23/16 відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 3 379 136 грн. 61 коп.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 р. рішення господарського суду Вінницької області від 15.06.2016 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 67 666 грн. 21 коп. пені, 444 705 грн. 98 коп. 3% річних та 2 498 811 грн. 35 коп. інфляційних втрат.
Так, апеляційний господарський суд визнав помилковим висновок господарського суду першої інстанції про те, що у позивача не виникло права вимоги виконання зустрічного зобов'язання відповідача з оплати поставленого природного газу, оскільки позивачем не було повернуто останньому підписаних актів приймання-передачі газу.
При цьому, апеляційним господарським судом було здійснено перевірку зроблених позивачем розрахунків, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована не правильним застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2016 р. справу №902/23/16 передано колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Малетич М.М.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.11.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Карабань В.Я., Малетич М.М., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 12.12.2016 р.
Крім того, скаржником було подано клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 1211 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони чи прокурора або за свою ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.
Враховуючи диспозитивний характер норм вказаної статті, з огляду на зміст заявленого скаржником клопотання про зупинення виконання судових рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні даного клопотання.
У судове засідання 12.12.2016 р. з'явились представники позивача та відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 31.01.2013 р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (покупець) уклали договір №13-409-ПР на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити газ на умовах цього договору.
Згідно з п. 3.3 вказаного договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
При цьому, сторони узгодили та виклали в п. 3.4 вказаного договору умови про те, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства два примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставною для остаточних розрахунків між сторонами.
Надалі, до вказаного договору сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими, зокрема, змінювались обсяги природного газу, його вартість, порядок оплати, умови щодо нарахування штрафних санкцій у разі прострочення такої оплати, а також строк дії договору.
Зміст відповідних додаткових угод було досліджено господарськими судами попередніх інстанцій.
Сервисы для юристов