Постанова ВГСУ від 12.11.2014 року у справі №911/4207/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 911/4207/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" - Котік О.С.,

Колективного підприємства санаторій "Перемога" - Степанченка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2014

та на рішення господарського суду Київської області від 11.02.2014

у справі № 911/4207/13

за позовом Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

до Колективного підприємства санаторій "Перемога"

про стягнення 540356,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Колективного підприємства санаторій "Перемога" про стягнення з відповідача 425831,00 грн. основної заборгованості, 31184,83 грн. пені, 43860,59 грн. інфляційних збитків та 39479,78 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.02.2014 (суддя Бацуца В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 (колегія суддів у складі: суддя Пономаренко Є.Ю. - головуючий, судді Руденко М.А., Шапран В.В.), провадження у справі в частині вимог про стягнення з КПС "Перемога" на користь ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" 425831,00 грн. основної заборгованості припинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Позов в частині інших позовних вимог задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 7847,45 грн. інфляційних збитків, 20279,87 грн. 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить "скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 11.02.2014 у справі № 911/4207/13 в частині припинення позовних вимог на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України про стягнення з КП "Санаторій "Перемога" на користь ПАТ "Укрпрофоздоровниця" 425831,00 грн. основної заборгованості". В обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст. 82 ГПК України, ст.ст. 11, 530, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 216 ГК України.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 11.06.2002, 09.09.2002, 02.03.2004, 08.09.2004, 27.09.2004, 08.12.2004 Закритим акціонерним товариством "Укрпрофоздоровниця" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця") як позикодавцем та Орендним підприємством санаторій "Перемога" (правонаступником якого є Колективне підприємство санаторій "Перемога") як позичальником укладено договори позики на загальну суму 730000,00 грн.;

- у зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за договорами позики у останнього утворився борг в сумі 1339870,00 грн.;

- з метою повернення вказаного боргу ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" у жовтні 2009 року звернулось до господарського суду Київської області з відповідним позовом;

- ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2010 у справі № 10/309-09 затверджено мирову угоду, укладену ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Колективним підприємством санаторій "Перемога" в наданій сторонами редакції, згідно з умовами якої відповідач визнав що його заборгованість перед позивачем на момент укладення цієї мирової угоди становить 730000,00 грн. та зобов'язався погасити зазначену суму заборгованості протягом п'яти років з моменту затвердження даної мирової угоди господарським судом платежами відповідно до графіку наведеного в цій угоді; провадження у справі припинено.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідачем не виконуються умови мирової угоди в частині погашення заборгованості згідно з графіком наведеним в угоді, у зв'язку з чим заборгованість за період з липня 2010 року по липень 2013 року в розмірі 425831,00 грн. підлягає стягненню з позичальника в судовому порядку.

Пунктом 3.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини 1 і 3 ст. 78 ГПК України). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (ст. 28 ГПК).