Постанова ВГСУ від 12.11.2014 року у справі №910/123/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 910/123/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "СД Трейд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 15.05.2014у справі№910/123/14 господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "СД Трейд"простягнення 40 365,02 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача Сарабура Є.О., Лева С.В.,

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 11.11.2014 №02-05/491 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суду для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Картере В.І.

Встановив:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі №910/123/14 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 (судді: Станік С.Р., Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.), задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дан-Україна" (надалі позивач/ ТОВ "Дан-Україна") до Товариства з обмеженою відповідальністю "СД Трейд" (надалі відповідач/скаржник/ ТОВ "СД Трейд"); за рішенням, стягнуто з відповідача 35 364,52 грн. збитків, 2 488,83 грн. пені, 566,47 грн. 3% річних.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивач про стягнення з відповідача збитків, завданих позивачу внаслідок повернення товару неналежної якості та в меншій кількості на підставі ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Дана норма кореспондує з приписами статті 265 Господарського кодексу України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.01.2013 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №28/01, відповідно до якого, позивач (постачальник) зобов'язався поставити відповідачу (покупцю) товар - мило господарське, відповідно до умов ДСТУ 4544:2006 (надалі - товар). Найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру, сума та ціна товару вказується сторонами у видаткових накладних та/або на підставі додатка (додатків) до цього договору (п. 1.3. договору).

Згідно з видатковою накладною від 01.02.2013 №РН-0003, позивач поставив відповідачу товар - мило господарське, у кількості 25 000 штук вартістю 1,71 грн. за одну штуку, 68 з яких повернуто у зв'язку з браком.

Оплата товару повинна бути здійснена відповідачем протягом 21 календарного дня з дати отримання товару (п. 3.4.).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 697 ЦК України визначено, що якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Приписами п. 4.13. договору поставки з урахуванням протоколу розбіжностей від 28.01.2013 до договору поставки від тієї ж дати, покупець має право повернути, а постачальник зобов'язаний прийняти товар в наступних випадках, не обмежуючись ними, зокрема, за згодою сторін.

У зв'язку з несплатою відповідачем отриманого товару в установлений договором строк, позивач, згідно з видатковою накладною на повернення від 19.06.2013 №СД-0000190, забрав у відповідача товар у кількості 20 967 штук.

Спір між сторонами виник внаслідок того, що як стверджує позивач, при розвантаженні товару на складі зберігача згідно з договором відповідального зберігання, укладеного між позивачем та ТОВ "Торгівельний двір "Українська Товарна Спілка" від 18.06.2013 №18/6, було виявлено, що упаковка товару пошкоджена, товар (мило) покритий пліснявою, та є непридатним для подальшого використання; крім того, видаткова накладна від 19.06.2013 виписана на 20 967 штук мила, а фактично повернуто 20 749 штук. На вимогу позивача прибути 27.06.2013 для передачі-приймання мила за якістю, відповідач не відреагував.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили із того, що позивачем в установленому законом порядку доведено факт отримання від відповідача товару - мила, неналежної якості та в меншій кількості, про що свідчить акт від 27.06.2013. Нез'явлення відповідача на вимогу позивача для складання вказаного акту, під час складання якого відповідач міг би висловити свої доводи, заперечення, свідчить про погодження відповідачем встановлених під час приймання товару обставин, однією з яких є й походження товару. Про неналежність якості повернутого відповідачем позивачу товару, свідчить протокол випробування зразків №3219 від 12.08.2013, складений Державним підприємством "Дніпропетровський регіональний державний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації", відповідно до якого у зразках мила наявна плісінь. При цьому, суди попередніх інстанцій керувалися, зокрема, положеннями Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-7 від 25.04.1996, ст.ст. 22, 625 ЦК України, ст. 224 ГК України.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Згідно з приписами абз.1 п. 16 Інструкції П-7, виявивши невідповідність якості і комплектності продукції, одержувач зобов'язаний призупинити подальше приймання і скласти акт.

У разі поставки товару в межах одного міста виклик представника, зокрема, відправника і його з'явлення для участі в перевірці якості та комплектності товару та складання акту є обов'язковим (абз. 4 п. 16 Інструкції).

При цьому, п. 20 Інструкції передбачено коло осіб, які здійснюють прийомку товару по якості та кількості у випадку нез'явлення представника відправника на виклик отримувача товару для складення відповідного акту. Так, зокрема, у вказаному пункті передбачено, що перевірка якості товару у разі нез'явлення представника відправника товару здійснюється експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості; а також передбачено інше коло осіб, що здійснюють перевірку товару на якість у випадку відсутності в місті знаходження товару бюро товарних експертиз або відповідної інспекції по якості.

В той же час, суди попередніх інстанцій, приймаючи як належний доказ неякісного товару - мила господарського, акт №27/06 від 27.06.2013, складений та підписаний, як зазначили суди, залученими позивачем комірниками зберігача - ТОВ "Торговий Двір "Українська Товарна Спілка", не перевірили, чи є вказані особи компетентними представниками іншого підприємства, виділеними керівником або заступником керівника цього підприємства (а) ч. 2 п. 20 Інструкції, та чи взагалі в місті знаходження товару - мила господарського, відсутні бюро товарних експертиз або відповідна інспекція по якості, що в силу наведеного пункту, надавало б право залучати до приймання товару по якості інших, визначених ч. 2 п. 2 Інструкції осіб. До того ж, суди попередніх інстанцій, роблячи висновок про те, що нез'явлення представника відповідача для складання акту від 27.06.2013, свідчить про погодження відправником (відповідачем), даних, викладених у вказаному акті, не вказали, яким положенням вказаної інструкції передбачено таку умову.