ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2016 року Справа № 913/28/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівБакуліної С.В., Сибіги О.М.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуСєвєродонецької міської радина постановуДонецького апеляційного господарського судувід06.07.2016у справі№913/28/15Господарського суду Луганської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю компанії "Оріяна"доСєвєродонецької міської радипровизнання недійсною додаткової угодиза участю
- позивача:ОСОБА_4 (довіреність від 01.07.2016),
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю компанії "Оріяна" (далі - позивач) просило визнати недійсною Додаткову угоду від 07.02.2012 до Договору №040641900352 оренди землі від 29.08.2006, укладену з Сєвєродонецькою міською радою (далі - відповідач).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що стала підставою для укладення Додаткової угоди від 07.02.2012, не існувала, оскільки рішення ради, яким вона затверджувалась, було визнано незаконним та скасоване.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Господарського суду Луганської області від 26.01.2016 (суддя Іванов А.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді М'ясищев А.М., Ушенко Л.В.), позов задоволено повністю.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані вище судові рішення та прийняти нове, про відмову у задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.
У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на їх відповідність вимогам чинного законодавства.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення в оскарженій частині, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі укладеного між відповідачем (орендодавець) та позивачем (орендар) 29.08.2006 договору №040641900352 оренди землі (далі - договір оренди землі), зареєстрованого 06.09.2006 у Сєвєродонецькому міському реєстраційному офісі Луганської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах за №040641900352, орендодавець, на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за №2901 від 23.03.2006 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку - землі промисловості (під 76/100 часток будівель та споруди), яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд.11, квартал 32.
Договір оренди укладено на 25 років, строком до 28.08.2031 (п. 8 договору).
Додатковими угодами від 17.04.2008, 19.05.2009, та 07.02.2012 до договору оренди землі, було змінено розмір орендної плати та нормативно грошова оцінка земельної ділянки.
На виконання Рішення № 431 від 29.03.2011 між позивачем та відповідачем 07.02.2012 було укладено спірну Додаткову угоду від 07.02.2012 до договору оренди землі, яку було зареєстровано Управлінням Держкомзему у м. Сєвєродонецьку Луганської області 14.03.2012 за №441290004000734, відповідно до пункту 1 якої внесено зміни до пункту 5 розділу договору "Об'єкт оренди", а саме: - нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 1235950,10 грн. було замінена на нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 1952592,81 грн.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди від 07.02.2012 до договору оренди землі було внесено зміни до пунктів 9, 11 договору оренди щодо порядку, строку та розміру орендної плати.
Судами також встановлено, що постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 у справі №2а/1227/3807/2012 за позовом ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнано протиправним та скасовано рішення двадцятої (чергової) сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 №431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, селища Воєводівка".
Цю постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області залишено в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.04.2014 №К/9991/65360/12.
Задовольняючи позов місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що рішення міськради про затвердження нормативної грошової оцінки землі, на підставі якого була укладена спірна додаткова угода, в судовому порядку скасоване, тобто спірна угода не відповідає чинному законодавству, що є підставою для визнання такої угоди недійсною. Щодо строків позовної давності, то суд апеляційної інстанції вказав на те, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності, оскільки дізнався про порушення свого права з моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким вищеназване рішення міськради визнане протиправним та скасоване.
Підстави для скасування чи зміни постанови суду апеляційної інстанції відсутні виходячи із наступного.
Як вбачається спір у даній справі виник з орендних правовідносин щодо земельної ділянки.
Згідно статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Із встановлених статтею 288 Податкового кодексу України меж розмірів річної орендної плати за земельну ділянку вбачається, що орендна плата є регульованою.
Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.
Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1).
Сервисы для юристов