Постанова ВГСУ від 12.10.2015 року у справі №920/49/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року Справа № 920/49/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивача:Бабій В.І. (дов. від 09.10.2015 № 948)від відповідача:Дудник Н.В. (дов. від 05.01.2015 № 8)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Сумська біологічна фабрика"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015у справі№ 920/49/15 Господарського суду Сумської областіза позовомДержавного підприємства "Сумська біологічна фабрика"доКомунального підприємства "Міськводоканал"прозобов'язання вчинити дії та стягнення 16 055, 13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Сумська біологічна фабрика" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради (з урахуванням уточнення позовних вимог) про: - внесення змін до договору про відшкодування витрат на водовідведення №01/13 від 01.03.2013 шляхом доповнення договору умовами відповідно до запропонованої позивачем додаткової угоди № 1 від 08.04.2014, а саме:

"1.1. Доля участі замовника у загальних витратах виконавця на утримання і обслуговування об'єктів каналізаційного господарства встановлюється у формі оплати частини обґрунтованих витрат на утримання зазначених об'єктів, що використовуються для транзитного водовідведення стічних вод субспоживачів - абонентів замовника та становить за 2013 рік 56 441,13 грн., ПДВ в сумі 11 288,23 грн., всього - 67 729,36 грн.

1.2. Відшкодування виконавцю витрат за 2013 рік здійснюється замовником рівними щомісячними платежами кожного місяця протягом 2014 року в сумі 4 703,43 грн., ПДВ в сумі 940,69 грн., всього - 5 644,11 грн.

1.4. Продовження терміну дії договору допускається багаторазово в передбаченому пунктом 9.2. договору порядку.

1.5. Додатком та невід'ємною частиною договору є "Розрахунок витрат на відшкодування послуг водовідведення стічних вод субспоживачів ДП "Сумська біофабрика" за 2013 рік", що додається до цієї додаткової угоди";

- стягнення з відповідача 13 022,56 грн. основного боргу, 1 695,75 грн. пені, 1 139,28 грн. інфляційних нарахувань, 197,54 грн. - 3% річних за договором про відшкодування витрат на водовідведення № 01/13 від 01.03.2013.

Відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні та зазначав, що укладення сторонами запропонованого позивачем проекту додаткової угоди від 08.04.2014 № 1 про внесення змін до договору про відшкодування витрат на водовідведення від 01.03.2013 № 01/13 не ґрунтується на державному замовленні, прямо не передбачено законом, не випливає з попереднього договору.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.03.2015 у справі №920/49/15 (суддя Лугова Н.П.) позов задоволено. Внесено зміни до договору про відшкодування витрат на водовідведення № 01/13 від 01.03.2013 шляхом доповнення договору умовами відповідно до запропонованої позивачем додаткової угоди № 1 від 08.04.2014. Стягнуто з Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради на користь Державного підприємства "Сумська біологічна фабрика" 13 022,56 грн. основного боргу, 1 695,75 грн. пені, 1 139,28 грн. інфляційних нарахувань, 197,54 грн. - 3% річних, а також 3 045 судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 (колегія суддів: головуючий Шепітько І.І., судді Россолов В.В., Черленяк М.І.) рішення Господарського суду Сумської області від 17.03.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015, ДП "Сумська біологічна фабрика" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду Сумської області від 17.03.2015 залишити в силі, посилаючись в обґрунтування своєї правової позиції на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 13, 19 та 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" . Також позивач наголошував на тому, що апеляційна інстанція безпідставно відмовила у задоволенні позову щодо відшкодування витрат на водовідведення.

У відзиві КП "Міськводоканал" Сумської міської ради просить залишити касаційну скаргу ДП "Сумська біологічна фабрика" без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 - без змін з мотивів, у ній викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 01.03.2013 між Державним підприємством "Сумська біологічна фабрика" (виконавець) та Комунальним підприємством "Міськводоканал" Сумської міської ради (замовник) укладено договір № 01/13/56 про відшкодування витрат на водовідведення.

Згідно з пунктом 1.1 договору виконавець зобов'язався забезпечувати технічну можливість транзиту стічних вод власними мережами та об'єктами інфраструктури каналізаційного з точки приєднання мереж водовідведення субспоживачів або замовника до межі балансової належності належних йому мереж, а замовник - своєчасно сплачувати вартість послуг з утримання мереж водовідведення, витрати на утримання і роботу місцевої станції перекачування стічних вод та інші послуги згідно договору.

Пунктом 2.3. договору визначено, що виконавець щомісяця, до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, надає замовнику рахунок на оплату послуг за транзит стічних вод та два оформлених примірники акта прийому-здачі наданих послуг.

Замовник здійснює оплату щомісячно платіжним дорученням на підставі виставленого рахунку та акту прийому-здачі наданих послуг у десятиденний термін з дати отримання зазначених документів за реквізитами, зазначеними у рахунку (пункт 7.6. договору).

Розділом 7 договору визначений порядок розрахунків за водовідведення стічних вод. Так розрахунковим вважається період з 01 числа розрахункового місяця до такого самого числа наступного місяця. Вартість витрат та послуг виконавця з утримання об'єктів інженерної інфраструктури каналізаційного господарства для водовідведення стічних вод субспоживачів зазначена у додатку № 2 до договору - Розрахунок витрат. Сума обґрунтованих витрат виконавця на експлуатацію та обслуговування протягом року об'єктів каналізаційного господарства визначається за статтями фактичних річних бухгалтерських витрат.

Згідно додатку № 2 до договору та пунктів 7.3, 7.5 договору сума витрат виконавця за 2012 рік до відшкодування замовником становить 65 985,77 грн. з ПДВ. Відшкодування витрат виконавцю здійснюється замовником рівними щомісячними платежами кожного місяця протягом наступного року в сумі 5 498,81 грн. з ПДВ.

Предмет позову у даній справі становить вимога про стягнення з КП "Міськводоканал" Сумської міської ради на користь ДП "Сумська біологічна фабрика" 13 022,56 грн. основного боргу, 1 695,75 грн. пені, 1 139,28 грн. інфляційних нарахувань, 197,54 грн. - 3% річних за договором про відшкодування витрат на водовідведення № 01/13 від 01.03.2013, а також внесення змін до вказаного договору шляхом доповнення договору умовами відповідно до запропонованої позивачем додаткової угоди № 1 від 08.04.2014.

В частині стягнення заборгованості, інфляційних нарахувань, пені та 3% річних позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в односторонньому порядку припинив належне виконання своїх зобов'язань за договором про відшкодування витрат на водовідведення № 01/13 від 01.03.2013, а саме - не здійснює відшкодування ні шляхом оплати грошовими коштами, ні шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, не повертає позивачу належним чином оформлені акти здачі-приймання робіт (надання послуг), не підписує акти звірки взаєморозрахунків, чим порушує норми чинного законодавства, умови укладеного договору та інтереси позивача.

У вказаній частині місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з чим погоджується колегія судів касаційної інстанції з огляду на наступне.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (статті 599, 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 цього ж Кодексу визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.