Постанова ВГСУ від 12.08.2014 року у справі №918/541/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року Справа № 918/541/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Ємельянов А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс"на постанову від 20.05.2014Рівненського апеляційного господарського судуу справі№918/541/13 господарського суду Рівненської області за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаОСОБА_5прозвернення стягнення на предмет іпотекиВ судове засідання прибули представники сторін:позивачаІвасюк Т.І. (дов. від 01.10.2013 № 436/11.5.2);відповідачане з'явились;третьої особине з'явились;Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 11.08.2014 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий - Демидова А.М., судді - Волік І.М. (доповідач), Ємельянов А.С.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (надалі - ПАТ "ВТБ Банк") звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Амур Сервіс" (надалі - ТОВ "Фірма Амур Сервіс") про стягнення кредитної заборгованості у загальній сумі 3939545,96 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно за Іпотечним договором № 17.08-03/07-ДІ01 від 03.07.2007, укладеним між сторонами.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18.04.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_5

24.03.2014 відповідач - ТОВ "Фірма Амур Сервіс" звернулося до господарського суду з клопотанням про припинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) посилаючись на те, що між сторонами існує угода про вирішення спорів за спірними договорами у третейському суді.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07.04.2014 у справі № 918/541/13 (суддя Качур А.М.), провадження у справі припинено на підставі пункту 5 частини 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 (колегія суддів: Савченко Г.І. - головуючий, судді - Бригинець Л.М., Миханюк М.В.), апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" задоволено; ухвалу господарського суду Рівненської області від 07.04.2014 про припинення провадження у справі № 918/541/13 скасовано; справу № 918/541/13 передано на розгляд господарському суду Рівненської області.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач - ТОВ "Фірма Амур Сервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 скасувати, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 07.04.2014 залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Позивач - ПАТ "ВТБ Банк" у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти її доводів та просив залишити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, умовами Договору іпотеки № 17.08-03/07-ДІ01 від 03.10.2007, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк") (Іпотекодержатель) та ТОВ "Фірма Амур Сервіс" (Іпотекодавець), і зокрема в пункті 7.1., сторони погодили, що всі спори, розбіжності та вимоги, які виникли при виконанні даного Договору чи у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом даного третейського суду.

Припиняючи провадження у справі ухвалою суду від 07.04.2014, з посиланням на приписи пункту 5 частини 1 ст. 80 ГПК України, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки Договір іпотеки, на підставі якого позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно містить у собі третейське застереження щодо передачі спору на вирішення третейського суду, а тому з урахуванням приписів частини 2 ст. 12 ГПК України, частини 1 ст. 5, частини 1 ст. 12 Закону України "Про третейські суди", даний спір повинен розглядатись третейським судом. Головним, на думку місцевого господарського суду, було заперечення однієї із сторін щодо вирішення спору в господарському суді, про що було заявлено представником відповідача у клопотанні про припинення провадження у справі.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що норми чинного законодавства не містять обмеження юрисдикції господарського суду у зв'язку з наявністю між сторонами третейської угоди, а припинення провадження у справі порушує норми Конституції України та право особи на судовий захист.

Крім того, судом апеляційної інстанції зауважено, що відповідно до пункту 11 частини 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", третейські суди в порядку, передбаченому цим законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Предметом позову ПАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Фірма Амур Сервіс" у справі № 918/541/13 є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Водночас, положеннями частини 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" унормовано, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, виходячи з правового аналізу вищенаведених норм та враховуючи висновки викладені у рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/2008 від 10.01.2008, і зокрема, що третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Законом України "Про іпотеку", норми якого є спеціальними по відношенню до загальних норм матеріального та процесуального права, не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення третейського суду, а отже зазначені спори підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції.

Постанова суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів пункту 5 частини 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

За змістом правових норм, закріплених у частині 2 ст. 124 Конституції України, частині 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, частині 3 ст. 1 ГПК України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

При системному тлумаченні наведених правових норм вбачається, що укладення третейської угоди чи то у вигляді третейського застереження у договорі, чи то у вигляді окремої письмової угоди, до виникнення спірних правовідносин, зумовлює виникнення у заінтересованої сторони права, у випадку виникнення спору, з метою захисту своїх прав і законних інтересів, на звернення до третейського суду. При цьому, обмеження права звернення до господарського суду не допускається.

Відтак, звернення до третейського суду на підставі третейської угоди, укладеної до виникнення спірних правовідносин, у даному випадку - третейського застереження, є не обов'язком особи, а її правом, яким вона може користуватися на власний розсуд.

Водночас, для звернення до третейського суду, необхідна наявність волі обох сторін (тобто наявність угоди про передачу даного (саме цього) спору на розгляд третейського суду. Лише за наявність волі обох сторін про розгляд спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі. Проте, таке клопотання заявив лише відповідач. За відсутності волі на звернення до третейського суду у позивача чинне законодавство України не позбавляє його права на вирішення спору господарським судом. Згідно зі ст. 1 ГПК України юридичним та фізичним особам гарантовано право на звернення до господарського суду, згідно із встановленою підвідомчістю справ.

Відповідно до частини 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.